**Жіноча логіка**
Вечором Тарас повернувся з роботи виснаженим — переговори, проблеми, суєта. Єдине, що тішило — завтра вихідний.
— Хоч висплюся, тиждень був клятий, — буркнув він, лягаючи спати, а дружина хитренько на нього подивилася.
Побачивши її погляд, Тарас пробурчав:
— Оленко, дай уранці поспати, а то ж я тебе знаю…
Тарас з Оленою одружені одинадцять років, синові Ярикові дев’ять. Обидва працюють, причому дружина — директор невеликої, але солидної фірми, чоловік теж на хорошій посаді з гарною зарплатою.
Ранок суботи в їхньому домі завжди починається з прибирання. У будь-яку погоду, у будь-яке свято. А якщо субота робоча — то у неділю. Олена — патологічна чистюля. З одного боку, Тараса це влаштовує, а з іншого — вона нікому не дає спокою у вихідні. Сама не сяде, і іншим не дозволить, доки у домі не буде ладу.
Коли йдеться про прибирання, Тарас завжди каже:
— Ну не можна ж сказати, що я брудар. Шкарпетки завжди на місці, по кутах не розкидаю, посуд у мийку іноді закидаю. Одяг у брудницю складаю. Одним словом, живу акуратно. — Але дружина думає інакше.
У суботу Олена прокинулася, як завжди, трохи забарилася у ліжку — вихідний, спішити нікуди. У голові вже склала план дій.
— Гаразд, хай поспить годину, але не більше. Якщо не будити, може провалятися до обіду, — подумала вона.
Тарас уві сні почув її голос:
— Ну, давай уже прокидайся, снідати будемо, а потім прибирання. Увесь будинок — як після бомбардування.
— Олеееееееенко, ну дай поспати, тиждень був важкий, — простогнав він, розуміючи, що заснути вже не вийде.
Але кожна субота починається саме так.
— Тарасе, тобі самому буде приємніше спати у чистоті, — суворо відповідає дружина і йде до сина.
— Ярику, це стосується і тебе. Снідаємо, потім прибирання. Збери свої танки та літаки, інакше я сама їх приберу.
Для Ярика це найстрашніше — коли мама сама береться за його іграшки. Тоді з його кімнати лунає крик:
— Мамо, навіщо ти це зробила?! Там була ціла військова база з солдатиками!
— А чому в тебе ковдра на підлозі? — питає мати.
— Це не ковдра, — зухвало відповідає Ярик, — це ангар, де схований секретний літак.
— Ну-мо збирай іграшки, усюди валяються, — незадоволено говорить Олена.
Отже, кожну суботу чоловікові з сином дістається від господині. Вони, звичайно, бурчать, але роблять, як треба.
— Мам, може, спочатку пограємось з татом, а потім приберемо? — запропонував миролюбиво Ярик.
— Ніяких «потім», знаю я вас. Поснідаємо, приберемо, а там побачимо, що робити…
Олена пішла на кухню, але незабаром звідти почувся її незадоволений голос:
— А чого ти орєш? Я тобі нещодавно корм насипала. Не голодний — закрий пащу.
Кіт Барсик терся об її ноги й тихо нявкав, мабуть, випрошуючи щось смачненьке. Барсик — пухнастий кіт із блакитними очима, сірого кольору, але з білими лапками й вухами. Улюбленець родини.
Будинок двоповерховий, невеликий, але затишний. За тиждень накопичується пил і безлад. Увечері нікому за це братися — Тарас і Олена повертаються з роботи втомленими, хочеться відпочити. Ну а Ярик, звичайно, сам нічого не зробить. Літо, пил, пісок від кота — у суботу знаходиться робота для всіх.
Тарас підвівся. Сон уже не вернути, а їсти хочеться. Вийшов з ванної на кухню, де Олена з Яриком уже снідали.
— Ого, жінко, ти в мене молодець! Встигла ще й млинці спекти, — підійшов до неї і чмокнув у маківку.
— А ти думав, я, як деякі, валяюся до обіду?
— Тату, сідай швидше, поки млинці теплі! — промовив син, весело дивлячись на батьків.
Чесно кажучи, Олена розбудила чоловіка не так і рано — снідали близько дев’ятої.
— Ну що, мої дорогі чоловічки, поснідаємо, приберемо, а потім у нас що? — з усмішкою запитала вона.
Тарас важко зітхнув:
— А потім у супермаркет за продуктами.
— Так точно, молодець, — задоволено кивнула Олена.
Це в них наче ритуал: як тільки в домі чистота — обов’язкова закупівля продуктів на тиждень. Їдуть усі втрьох. Взагалі Тарас не проти прибирання й покупок — це життя, і роблять вони це для себе. Просто йому шкода часу, який йде на це.
Прибирали всі. Сьогодні навіть Ярик не сварився — сам зібрав розкиданий одяг, прибрав іграшки у своїй кімнаті (хоча й по-своєму, щоб вони були під рукою). Коли все було зроблено, у домі знову засяяла чистота, і Олена з полегшенням зітхнула.
— Ох, як же я люблю порядок, — усміхнулася вона.
— Підтримую, — відповів Тарас, ховаючи пилосос у комірку під сходами.
— Ну тепер відпочиваємо і їдемо у магазин. Список вже склала. Ти готовий, Тарасе? — чоловік кивнув. Він
