Очікування
Оксана сиділа на лавці у дворі свого будинку та їла улюблену з дитинства шоколадку «Світоч». Будинок у них великий, двоповерховий, батько будівельник, тому швидко збудував котедж. У Оксани старша сестра Марта, їй сімнадцять, дівчата дружні, і Марта, як старша, опікувалася молодшою, допомагала та заступалася за неї, коли це було потрібно.
Оксана дожувала шоколадку й глибоко зітхнула. На дівчину, яка ось-ось мала відзначити п’ятнадцятий день народження, насунула невідома біда — вона закохалася. Здавалося б, нічого особливого — дівчата ж іноді закохуються й у дванадцять-тринадцять років…
«Та й добре б, якби я закохалася в когось із однокласників, або в Тараса з паралельного класу, в якого всі дівчата без пам’яті. Навіть старшокласниці за ним сохнуть, адже він високий стильний хлопець. Але мені ж пощастило закохатися в батькового друга Віталія. Ой, що ж робити?» — переживала Оксана і навіть заздрила подругам, які розповідали про свої почуття до хлопців, а не до дорослих чоловіків.
Якраз у цей момент до них завітали гості: дядько Віталій з дружиною Галиною та донькою Софійкою, яка була молодшою за Оксану на два роки. Їхні сім’ї дружили вже поколіннями — ще з часів бабусь і дідусів, а тепер батько Оксани товаришував із Віталієм, і їхні дружини також підтримували теплі стосунки.
Оксана розуміла, що його дружина, тітка Галя — дуже добра й поряд
