Олено Григорівно, добрий день. Це Ганна, ваша майбутня невістка. Хотіла б зустрітися, поговорити. Коли вам буде зручно?
Олена Григорівна зціпила пальці, особливо після слів майбутня невістка. Що за новини? Микола ж нічого не казав про весілля.
Доброго здоровя, Ганно. Сьогодні о шостій вечора в мене вдома, заходьте.
«Що вона хоче сказати? Невже вагітна? Ну звісно Спеціально таке підлаштувала, щоб Микола одружився. Вже проходили таке.
Та що він бачить у цій дівчині? Нерівня вона йому. Микола архітектор, має велике майбутнє. Власна оселя, машина, гарний, розумний. Найкращий жених. Будь-яка була б щаслива, а він обрав цю»
Олена Григорівна прибрала в хаті, сходила до крамниці, але спокою не було.
Ганну вона бачила кілька разів, і з першої зустрічі вона їй не сподобалась. Микола приводив її познайомитись, потім просто на чай. І кожного разу після їхнього відходу Олена Григорівна не стримувалася:
Сину, та що в ній особливого? Чому саме вона? Худа, невисока, непоказна. У наші часи чоловікам подобались зовсім інші! Та й взагалі не пара тобі!
Мамо, я її люблю! Для мене вона найкраща! І готує вона просто божественно! Її вареники з вишнями як у дитинстві!
Від цих слів стало ще гірше. Раніше він завжди хвалив мамину страву, а тепер ця дівчина пече йому вареники
Ганна прийшла точно вчасно. Принесла тістечка «київський» торт, який Олена Григорівна любила. «От хитра, вирішила підлеститись», подумала вона.
Олено Григорівно, не буду тягнути. Микола зробив мені пропозицію, і я погодилась. Він боїться вам сказати, думає, ви не схвалите.
Ну звісно, доню! Радіти тут нічому!
Я хочу укласти з вами угоду. Вислухайте мене.
Я знаю, що ви виховували Миколу сама. Вийшли заміж через дитину, а щасливого подружжя не вийшло. Чоловік пішов. Мене теж мама сама виростила батько помер рано. Тому я знаю, як це рости без тата.
Ви вклали в сина всю душу. Велика вам подяка за те, що він такий добрий, чуйний, вихований. Це ваша заслуга.
Олена Григорівна кивнула. Так і є. Вона одна виховала такого чудового сина.
Ганна продовжила:
Ви мрієте, щоб він одружився з багатою, вдалою, красивою. А тут я. Проста, без статків, звичайна дівчина. Вам здається, що я йому не пара. І тепер ви не знаєте, як його відмовити, чи не так?
Олена Григорівна знизала плечима. Саме так.
Ось що буде далі. Микола вас не послухає. Ви почнете його переконувати, посваритесь. На весілля не прийдете ще б пак, він вас не слухає.
Авжеж.
Ви всім розповідатимете, який невдячний син, як ви для нього старалися. Одні вас жалітимуть, інші сміятимуться.
А ми з Миколою житимемо щасливо. Ви будете нас ігнорувати. Я нарожу дитину, він повідомить вам, а ви відмовитесь бачити онука. Бо не визнаєте нашого шлюбу.
Моя мати стане найкращою бабусею гулятиме, няньчитиме, розповідатиме казки. А ви будете сидіти вдома, дивитись телевізор і ображатись.
У свята вам буде самотньо. Здоровя підведе, ляжете в лікарню. До інших приходитимуть рідні, а до вас тільки сусідка.
Так і проживете, не побачивши, як ріс ваш онук. Ніхто вас не назве бабусею. І це буде ваш вибір.
Або ж все може бути інакше. Ви обміркуєте все і, як розумна мати, приймете рішення сина. Адже якщо він мене полюбив значить, було за що.
Я не така вже й погана. На роботі мене люблять, мати мною пишається. Я буду гарною дружиною й матірю. І головне я люблю вашого сина.
Коли Микола скаже про весілля підтримайте його. Не треба любити мене, але ставтеся по-людськи.
Я теж не відчуваю до вас тепла, але готова змінитись.
На весіллі ви будете на почесному місці. Коли народиться дитина ви будете бажаним гостем. У неї буде дві бабусі, і це чудово.
Я не говоритиму про вас погано, і ви про мене.
У нас є спільна мета щоб Микола був щасливим. Тож давайте співпрацювати. Обміркуйте і подзвоніть мені. Дякую за чай, Олено Григорівно.
Після того, як Ганна пішла, Олена Григорівна сіла біля вікна. «Адже вона права Все так і буде»
І справді що вона виграє, якщо буде суперечити? Син одружиться та буде щасливий, а вона залишиться сама зі своєю образою.
Алло, Ганно Я погоджуюсь. Не хочу бути самотньою. Хочу бути поруч із сином, а значить і з тобою. І онука мені даватимете на вихідні? І ще Що ти там у вареники кладеш, що Микола так їх любить?
Ганна засміялась:
Ваші вареники не гірші, Олено Григорівно! Секрет у тісто додаю трохи лимонної цедри. Рада, що ви погодились. Микола казав, що ви мудра мати!
Минуло три роки
Миколо, подивись на Олежка як він кривиться, ну точна твоя копія! Який же гарний хлопчик! Ганно, дякую тобі за ту уг
