Страх стати мачухою: Ліза ухиляється від шлюбу з удовцем.
Мачуха добре бачила, що Олена не хоче виходити заміж за удовця, і не тому, що він мав маленьку донечку, чи був старшим, а тому, що Олена його страшенно боялася. Його холодний погляд пронизував аж до глибини серця, і від страху воно починало битися швидше, ніби намагаючись захиститися від стріл, що летіли з його очей. Оленині очі були спущені до землі, і вона довго не наважувалася підняти їх, а коли піднімала, всі помічали, що вони заповнені сльозами.
І ці сльози, як лавина, котилися по її щоках, почервонілим від сорому. Руки тремтіли, маленькі кулачки хотіли захиститися від мачухи та запропонованого нею жениха. Зрадливий язик, хай він буде проклятий, прошепотів: «Вийду».
От і домовились. У такий дім, до такого чоловіка гріх не піти! Адже з першою дружиною він поводився, як із панянкою, вона була мякою, як глина, слабкою, худою, постійно хворіла й кашляла. Ходили вони так: він три кроки, вона один. Зупинялася, дихала, наче паровоз, а він обіймав і заспокоював її, не суперечив, як твій батько, божевільний.
Коли вона була вагітна, майже ніхто не бачив її на ногах. Постійно лежала, а після пологів він сам уночі вставав до дитини, а вона зовсім ослабла. Так його мати розповідала.
А ти здорова, як ріпа! Він тебе в червоному кутку посадить. Ти ж уміла, до всього здатна і серпом, і косою, тчеш і прядеш. Гріх тебе за молодого віддавати, у них ще характер не встоявся, дурниць не показують, а цей чоловік відвертий, про нього все знаємо. Як тобі пощастило!
Сильних господинь я вижену, вечірку влаштуємо, а удовцеві весілля не потрібно, адже покійниці танцями турбувати не будемо. Скриню збирати він наказав не починати, казав, будинок і так повний усього.
Ярослав одружився з першою дружиною з кохання, знаючи, що Маряна часто хворіла, була слабкою, але мати казала, що він гарний чоловік, сильний, йому потрібна господиня, а не дитина, але його не переконали ні люди, ні власний розум йому була потрібна лише Маряна, і все.
По селу ходили чутки, що вона його причарувала, бо тільки зачарована людина, яка не пожила справжнього життя, вирішить перетворити свої дні на лікарню, страждання й біль. Лікарі казали, що в Маряни слабкі легені, будь-яка застуда веде до запалення, астми, а там хто знає, може, й гірше.
Ярослав вірив, що своєю любовю віджене смерть від дружини, лікуватиме її, доглядатиме, і хвороба відступить. Спочатку після весілля справді все було чудово. Щасливі, радісні молодята не могли натішитися своїм щастям.
Потім, коли Маряна завагітніла, ніби всередині неї перевернулося: постійна слабкість, запаморочення, сонливість зробили її такою безсилою, що вона не могла ні прати, ні доїти корову, навіть розч
