У пологовому будинку їй сказали, що дитина не вижила. Роки потому вона дізналася, що її син живе в сімї біологічного батька.
Богдан кохав Соломію ще зі школи, і вони мріяли одружитися. Його мати, Ганна Семенівна, яка керувала пологовим відділенням у лікарні, не схвалювала вибір сина. Вона давно сподобала медсестру Марічку і мріяла, щоб син одружився саме з нею дівчиною з родини лікарів, яку любили і пацієнти, і колеги.
Після школи Богдан вступив до медичного університету, а Соломія на іноземну філологію, щоб стати перекладачкою, як її мати і бабуся. Їхні однокласники вирішили відсвяткувати це на природі і поїхали на дачу до родини Богдана.
Вони провели там майже місяць і не хотіли повертатися. Але незабаром почалися заняття, і треба було готуватися.
Восени Соломія сказала Богданові:
«Я вагітна. Як ти на це реагуєш?»
«А ти як думаєш? Звісно, понесу тебе на руках до ЗАГСу.»
«Я не одна, і я важка.»
«Ти мені спортивника лякаєш? У школі боротьбою займався. Для мене ти легка, як пірїна», сміявся щасливий Богдан.
«Але що робитимемо з навчанням?»
«Так, Соломійко, з навчанням треба подумати. Схоже, тобі доведеться взяти академічну після пологів.»
«Я перейду на заочне, як моя мама. Вона мене в 19 народила й усе встигала. Але давай одразу домовимося, Бодю: після весілля ти переїжджаєш до нас. Шануй матір на відстані. Я давно знаю, що вона мене не прийме. Характер у неї такий.»
«Лише для твого спокою, Соломійко», погодився Богдан.
Вони подали заяву до ЗАГСу і розійшлися по домах. У Соломії в квартирі були гості друг батька з дружиною та сином Олегом, 16-річним, але виглядав старше.
Богдан розповів батькам про весілля, але Ганна Семенівна була проти. Ввечері вона пішла до батьків Соломії, щоб влаштувати скандал. Вона дзвонила у двері, але ніхто не відчиняв у вітальні готували до столу, і музика заглушала дзвінок. Олег якраз приймав душ і, побачивши, що ніхто не реагує, вийшов у рушнику і відчинив двері.
Ганна Семенівна спочатку здивувалася, а потім швидко включила камеру на телефоні й почала знімати.
«Ви до Анни Михайлівни?» запитав Олег, не розуміючи, чому вона його знімає.
«Вже ні», відповіла вона і швидко пішла.
Дома вона показала Богдану відео:
«Бачиш коридор Соломії? Хто знає, від кого вона вагітна.»
«Я зрозумів, мамо. Ти була права. Вона не для мене.»
Богдан написав Соломії обурений лист і вимкнув телефон. Вона не могла до нього додзвонитися, тому пішла до нього вночі.
Ганна Семенівна чекала цього й не впустила Соломію в квартиру:
«Тобі чого від Богдана? Він давно спить. А ти, дволика, йди розважайся з іншими хлопцями!» і грюкнула дверима.
Соломія не зрозуміла, що сталося, сіла на сходи й заплакала. Потім повернулася додому. У кухні мила посуд Анна Михайлівна, і донька обійняла її в сльозах.
«Соломійко, що трапилося? Скоро весілля, а ти така сумна.»
«Мамо, нічого не буде, окрім того, що я ношу його дитину. Схоже, його мати налаштувала його проти мене.»
«Якщо Богдан так поводиться, значить, він завжди буде слухати батьків. Бог тебе від нього береже. Ми виховаємо дитину самі», заспокоювала її мати.
Після розриву Соломія важко переносила вагітність. Пологи почалися раптово, коли батьків не було вдома. Вона народила сина під наркозом. У палаті їй сказали, що дитина не вижила.
Батьки поховали немовля, а Соломія ще лежала в лікарні.
Після цього родина Богдана швидко продала квартиру й переїхала.
«Це на краще, доню. Тобі було важко бачити Богдана, а він просто проходив повз із гордовитим виглядом.»
«Сподіваюся, мамо, що швидше його забуду.»
Минуло вісім років.
Соломія працювала перекладачкою в невеликій фірмі, коли раптом у її кабінет увійшов Богдан.
«Навіщо ти зявився в моєму житті знову? Я давно про тебе забула.»
«Пробач, але до тебе мене привела біда.»
«Дивно чути це від тебе, Бодю. У тебе ж класна мати. Іди до неї зі своїми проблемами. У мене немає на тебе часу. Вийди.»
«Соломійко, будь ласка, вислухай. Це важливо і для тебе. Я чекатиму в кафе навпроти після роботи.»
«Прийду лише з цікавості», сказала вона й відвернулася до компютера.
Ввечері вони зустрілися.
«Пробач, Соломійко, але мій син хворий, і йому потрібен донор.»
«Ти не за адресою, Богдане. У твоєї матері більше звязків у цій сфері.»
«Ми чекали, але донора немає. Я навіть квартиру продаю. Ти ж мати, у тебе більше шансів допомогти нашому синові.»
«Це якийсь жарт? Наш син народився мертвим. Мої батьки його поховали.»
«Він живий, йому вже вісім.»
«Як так вийшло?»
«Памятаєш день, коли ми под
