Батько пішов, дізнавшись про мамині відносини з колегою. У домі розгорівся жахливий скандал.
Що ти хотіла? Я завжди сама! Ти весь час на роботі, вдень і вночі. Я жінка, мені потрібна увага!
А що скажеш, якщо твого Романа, цього уважливого хлопця, я посаджу за ґрати? Підкину йому щось і закрию, га? холодно спитав батько. Він був офіцером поліції.
Не посмієш! Не посмієш! Ти сам усе зруйнував.
Мати сіла на диван і розплакалася. Батько зібрав свої речі й пішов до дверей. Я стояв на порозі, готовий кинутися на підлогу, щоб не пустити його. Яка дурість! Завжди ми були дружною, щасливою родиною. Мати й батько ніколи не сварилися, сміялися з одних жартів. Так, тато багато працював, повертався втомленим, мріючи лише про сон. Але ті миті, коли ми були разом, казали, що все добре. Як мамі могло спасти на думку все зруйнувати? І чи пробачить батько?
Григорію, не йди, благаючи, промовила мати, відводячи руки від обличчя. Пробач мене! Не йди. Вікторе, чого ти стоїш і слухаєш?
Але я не рушився. Залишився на його шляху. У дванадцять років я вірив, що можу зупинити кінець того, що вважав щасливою родиною.
Вітьку, пропусти, суворо сказав батько. Так він говорив лише на службі. Ніколи вдома.
Не йди! прошепотів я.
Пусти! його голос став ще холоднішим.
Тату а як я?
Він відштовхнув мене, ніби я був перешкодою, і вийшов. Здавалося, він поспішав, щоб не вчинити чогось страшного. Не лише не вдарити матір при ньому був службовий пістолет. Його очі палали від люті, і тепер я розумію він правильно зробив, що пішов. Того дня він став для мене людиною, яка відштовхнула мене, ніби непотрібний стілець. А мати тією, що створила цей кошмар у нашому житті.
Роман, звісно ж, виявився нікчемою й кинув матір одразу після батька. Вона залишилася одна в жалюгідному стані. Чоловік пішов, коханець втік, син звинувачує її у розпаді родини. А я
Я почав блукати вночі, потрапив у погану компанію. Спочатку підбирав дрібнички, потім став сміливішим. Нас спіймали, коли ми відбирали гроші в хлопця не всі, лише частину. У нього була охорона, і нас затримали мене й Олега. Батько, який тоді вже очолював відділ криміналістики, прийшов у відділок, де мене утримували. Наше прізвище Котик було рідкісним, і хтось, хто знав батька, подзвонив йому.
Виходь, сухо сказав він.
Іди до біса! прошипів я.
Він витягнув мене з камери.
А Олег? закричав я, вириваючись.
Батько затягнув мене до кімнати допитів і вдарив двічі. Обличчя в крові, в очах ненависть.
Скільки тобі років?
Що? не зрозумів я.
Пятнадцять?
Це звучало абсурдно.
Вітаю! Не знаєш, скільки років твоєму власному синові!
Бо ти не мій! прокричав він. Я взяв Галину вже вагітною. Думав, буде гарною дружиною. Але вона залишилася і він сказав грубе слово.
То хто мій батько? запитав я, приголомшений.
Він дав мені серветку й пляшку води. Витершись, я побачив, як він сів навпроти.
Вибач, що вдарив. Ти мене глибоко розчарував. Думаєш, у мене немає своїх проблем?
Тоді йди і вирішуй їх, пробурчав я.
Вітьку на папері ти мій. Я сплачую аліменти. Але якщо продовжиш так я відрік
