Марійка ніколи не довіряла своєму чоловікові. Тому вона могла покластися лише на саму себе. Так і минуло їхнє подружнє життя.
Її чоловік, **Олексій**, був гарний, як ікона. До того ж, він мав неймовірний шарм і був душею кожної вечірки. Він пив помірно, не палив і не захоплювався ні футболом, ні рибалкою, ні полюванням. Коротше кажучи, **«справжній лицар гідний палацу»**.
Через всі ці якості Марійка добре розуміла, що її чоловік шукав розради поза домом. Такі чоловіки трапляються рідко, а **«мисливиці»** знаходили його самі
Єдине, що її заспокоювало безмежна любов Олексія до їхнього сина, **Данилка**. Він віддавав йому весь свій вільний час і ніколи не втомлювався від нього. Марійка вірила, що ця батьківська любов збереже їхню родину.
У школі діти кликали Марійку **«Руда»** через її яскраве волосся та веснянки, що вкривали обличчя.
Її мати, жінка неймовірної краси, з дитинства повторювала їй:
**Марійко, дитинко, ти як та потворна каченя. Пробач мені це порівняння, але ти маєш прийняти жорстоку правду. Хто ще тобі її скаже в обличчя, як не власна мати? Може, жоден чоловік тебе не захоче, тож доведеться покластися лише на себе. Вчися добре, будуй карєру. А якщо трапиться хороший чоловік не вибирай. Будь вірною та слухняною дружиною.**
Ці слова назавжди запали Марійці в душу.
Закінчивши школу з відзнакою, вона вступила до університету. Саме там вона зустріла свого майбутнього чоловіка. Вона не розуміла, що могло привабити такого гарного чоловіка до неї. Пізніше **Олексій** зізнався, що вона була єдиною дівчиною, до якої він наважився підійти. Марійка не фарбувалася, носила скромний одяг і не вміла фліртувати.
Коли Марійка усвідомила, що такий гарний чоловік серйозно нею цікавиться, вона вирішила взяти справу у свої руки. Неможливо ж упустити такий подарунок долі! Саме вона запропонувала Олексію одружитися. Хлопець був шокований такою сміливою пропозицією, але Марійка заспокоїла його:
**Я буду лагідною, слухняною і вірною дружиною. А любов прийде з часом.**
Олексій спочатку вагався, але згодом погодився. Важливу роль у його рішенні зіграла мати, **Галина Бойко**. Коли син уперше представив їй майбутню дружину, Галина оглянула дівчину з явним несхваленням. Її син був чарівним чоловіком **«рідкісним перлом»**! Будь-яка жінка мріяла б вийти за нього заміж! А перед нею стояла бліда дівчина в веснянках.
Перша зустріч із майбутньою свекрухою не склалася.
Марійка помітила невдоволення Галини Бойко, але здаватися не збиралася. Через кілька днів вона сама прийшла до неї. Треба ж врятувати майбутній шлюб! Свекруха прийняла її і почастувала чаєм. Цього разу Марійка здалася їй менш нічимною.
Марійка пообіцяла, що буде вірною дружиною Олексію до кінця своїх днів. Цей аргумент переважив усі її **«недосконалості»**.
Галина була самотньою жінкою. Чоловік покинув її заради іншої, але через рік повернувся зламаний і втомлений. Однак сімя більше не прийняла його. Галина все життя думала, чи варто було його прощати. Але вона знала, що біль зради ніколи не згасне.
Виростити сина самою було непросто. Тому **Галина погодилася на шлюб Олексія з Марійкою**. Вона зрозуміла, що ця жінка буде чекати її сина, що б не сталося через усі життєві бурі.
Через рік у них народився син **Данилко**. Він був схожий на батька, як дві краплі води, що дуже тішило бабусю.
**Олексій обожнював сина**, присвячував йому весь свій час. Данилко став центром його світу.
Але любові до дружини так і не виникло.
Марійка теж не відчувала пристрасті до Олексія. Їхні стосунки були спокійними та одноманітними. Вона прала його сорочки, готувала їжу, цілувала в щічку перед сном. Олексій віддавав їй усю зарплату, дарував квіти на день народження, кожного ранку цілував перед роботою. Усе це нагадувало **рутину**, а не справжнє кохання.
Через пять років **Олексій нарешті знайшов кохання**. Але не вдома.
Її звали **Олеся**, жінка чаруючої, майже нереальної краси. Олексій не зміг їй опиратися. Півроку вони зустрічалися потайки, доки Олеся не поставила йому ультиматум:
**Я не буду твоєю коханкою. Одружся на мені, або ми розійдемося.**
Олексій був у розпачі. Він не хотів втрачати Олесю, але і син був йому дорогий. Про Марійку він уже не думав зовсім.
Коли **Данилку** виповнилося пять, **Олексій** зібрав речі й пішов з дому.
Тоді Марійка згадала матеріні слова. У дитинстві вони здавалися їй жорстокими, але тепер вона розуміла проживе і без драми. Звичайно, частина серця була
