**Щоденниковий запис**
Ти ж не спізнишся? О котрій виїжджаєш, Леоніде?! Леоніде Марічка трясла чоловіка за плече, а він удавав, що спить, махаючи рукою, ніби хотів сказати: «Не збираюся прокидатися, і не запізнюсь». Вона глянула на телефон щойно сьома ранку.
«І навіщо я прокинулася так рано в суботу?! Нічого ж робити, вчора вже зібрала йому сумку» подумала Марічка і збиралася повернутися під теплу ковдру, аж раптом
Раптом її огорнув той дивний неспокій, що все частіше турбував її останнім часом. Начебто все було добре: чоловік поруч, квартира в центрі Києва, стильний ремонт, дизайнерські меблі, дорога техніка. У Леоніда машина, у неї теж. Нещодавно купили ще й будинок у закритому котеджному містечку на околиці. У них було все, одним словом.
Багато хто навіть не мріє про таке. Спробуй жити в оренді, їздити на роботу тролейбусом, увечері робити уроки з дітьми, готувати вечерю для усіх, платити кредити, здавати гроші на шкільні потреби Тільки заснеш і вже дзвонить будильник, і все починається знову. Ось би мені твої проблеми! Яка маячня! Що це взагалі?!
Так, саме те почуття! Марічка вже навчилася його впізнавати. Безпричинний неспокій, колючий біль у грудях, передчуття лиха і відчуття, що щось важливе вислизає. Воно зявлялося нізвідки й так само зникало. На деякий час залишало її у спокої, а потім поверталося.
І цього ранку те неприємне почуття знову вдерлося в її серце без дозволу. Вона підвелася з ліжка, ще раз глянула на сплячого чоловіка і пішла на кухню. Леонід збирався у відрядження. Останнім часом це його замучувало! Півтора роки тому прийшов новий керівник, зарплата значно зросла, компанія, де працював Леонід, була великою та перспективною. Він був одним із кращих, керівником відділу. Але ця робота забирала занадто багато часу! Тепер його посилали у відрядження навіть у вихідні.
Марічка приготувала сніданок і повернулася в спальню розбудити чоловіка.
Леоніде, ну годі, прокидайся вже! Рухайся, бо спізнишся на потяг. Ти ж казав, що виїжджаєте по обіді?
Так. По пробурмотів Леонід із сонним голосом і, нарешті, підвівся.
Ходи, я вже накрила.
М-м пробурчав він і пішов за нею на кухню.
За столом чоловік одразу занурився у телефон. Марічка помічала, що останнім часом вони з чоловіком ледве спілкувалися і ставали все далі один від одного. Ні, вони не сварилися. Усе було ідеально він іноді приходив додому з квітами, вона могла переконати його сходити до ресторану, і Леонід погоджувався. Вони гуляли в парку, бували в гостях або в кіно, але вже нічого не було, як колись.
Леоніде, візьмеш мене з собою у відрядження? несподівано запитала Марічка.
М-м відповів він, не відриваючи очей від екрану.
Ну серйозно, що там такого? Ви ж будете в готелі? День з колегами, вечір зі мною.
Що?! Ні! Який «зі мною»?! Леонід здивовано підскочив, коли зрозумів, що почув.
Чому ні? Що тут складного? Ти ж їдеш на машині?
Так, на машині. Але що ти там робитимеш? Вихідні відпочивай вдома. Я повернуся у понеділок або у вівторок.
Ну а що? Я ж ніколи не була в тому місті. Погуляла б, подивилася магазини може, музеї
Та годі тобі! Це глухе село, там нічого цікавого! У нас мало магазинів на кожному розі?!
Леоніде, мені тут нудно! Я ж тобі не заважатиму пожалілася Марічка.
Марічко, ні! Хочеш у відпустку купуй квитки і їдь! роздратовано відповів він.
Сама? Я хочу з тобою! Ми ж чоловік і дружина, якщо ти не забув!
Марічко, знову почала? Я тобі сто разів казав, що зараз дуже навантажений на роботі! Начальник справжній монстр! Я що, винен, що мене посилають у вихідні?!
Дивно, що тільки тебе! Минулого тижня я бачила в торговому центрі Олега з твого відділу він із дружиною та дітьми. А ти, як завжди, «працював»! Марічка не хотіла сваритися, особливо перед його відїздом, але не могла стриматися.
Давай тепер згадуй, хто де був! Дякую за сніданок! Леонід підвівся і пішов у ванну.
Марічка прибрала, поки він дивився телевізор. Потім зібрала йому на дорогу бутерброди і чай у термос.
Марічко, де моя сумка? почувся голос Леоніда з передпокою.
На комоді, спокійно відповіла вона.
Ну, я поїхав. Не сердься, справді, там нічого робити.
Нічого, не сержусь. Бувай.
Леонід поїхав, а Марічка залишилася. Субота можна було покликати подруг, вийти кудись увечері, посидіти в уютному кафе, поговорити.
Але кого кликати? Наталка була заміжня і мала двох дітей їй ніколи! Оленка купила будинок у селі і тепер жила там вона теж не приїде до міста. Даринка поїхала «
