Чоловік повернувся додому і, навіть не знявши пальта, випалив:
Оленко! Нам треба серйозно поговорити
І тут же, на одному диханні, ще ширше розплющив свої і так великі очі, без жодних сумнівів:
Я закохався!
«Ну от, подумала Олена, у нас в сімї почалася криза середнього віку. Вітаю» лише промовила вона, обережно глянувши на чоловіка, чого не робила вже кілька років (пять, шість, а може, і всі вісім?).
Кажуть, що перед смертю все життя пролітає перед очима, а ось Олені раптом промайнуло все життя з ним. Познайомилися вони банально через інтернет. Вона збрехала про вік (зменшила на три роки), майбутній чоловік додав собі три сантиметри зросту, і таким нехитрим, хоч і напруженим шляхом вони все ж таки підійшли під критерії пошуків один одного і знайшлися.
Олена вже не памятала, хто першим написав, але знала, що лист майбутнього чоловіка був без вульгарності, з легкою іронією і це їй сподобалось. На той час їй було тридцять три, і, оцінюючи свої шанси на «ринку чоловіків», вона чітко усвідомлювала своє місце не в останньому ряду, але й недалеко. Тому на першу побачення вирішила не вистрибувати з шкіри, а просто вдягнути щось гарне, рожеві окуляри, модну білизну, а в сумочку покласти домашнє печиво та книжку Івана Франка.
Перша зустріч пройшла неймовірно легко (ось що значить вдалий образ!), їхній роман розвивався швидко й запально. Разом було цікаво, тому через півроку побачень і постійного тиску батьків, які вже втратили надію побачити онуків, майбутній чоловік наважився зробити пропозицію. Вони швидко познайомили родини, хотіли весілля в вузькому колі, що батьки, без сумніву, схвалили. А щоб ніхто не встиг передумати, дату обрали найближчу вільну.
Жили, як здавалося Олені, добре. У сімї панував тропічний клімат із незначними сезонними коливаннями без пристрасних штормів, але з гармонією та повагою. Хіба це не щастя?
Чоловік, будучи класичним представником своєї статі, швидко скинув незручний костюм «емоційно-романтичного невдахи із золотими руками» вже через кілька тижнів після весілля і став собою простим, працьовитим і турботливим хлопцем у зручних домашніх штанях.
А Олена, як і належить жінці, позбавлялася свого «невидимої-слухняної-сексуальної-господині-інтелектуалки» поступово, майже нес
