Я ж казала куди гроші подів, туди й вечеряй! І снідай теж! огризнулася дружина, занурившись у вязання.
Оленко! Ти тут? гукнув чоловік, заходячи в хату.
На кухні! відгукнулася Олена.
Сьогодні вона встигла раніше повернутися з роботи й готувала вечерю.
Тарас роздягнувся, помив руки і зайшов до кухні.
Чого не хвалишся? спитав він.
А чим, власне, мені хвалитися? здивувалася жінка.
А я по дорозі зустрів Маряну з твого відділу. Каже, вам сьогодні премію за квартал виплатили. Чималу.
Виплатили, це правда. А тобі від цього яка користь?
Як яка? Я ж учора казав мати дзвонила, просила Наталку підтримати з іпотекою. Ти ж відповіла, що грошей немає. Тепер є. Давай тисячу гривень їй переведемо? запропонував Тарас.
З якої нагоди? підняла брови Олена.
Не прикидайся, ти ж знаєш, що Наталці важко самій тягнути кредит. Зараз подзвоню матері, скажу, що надішлемо гроші, Тарас потягнувся за телефоном.
Стій! Ану зачекай! Хіба я погодилася платити іпотеку за твою сестру? різко зупинила його дружина.
А чому б не допомогти, якщо гроші є? не розумів чоловік.
По-перше, гроші не «у нас», а в мене. Це премія, яку я заробила, працюючи без відпочинку три місяці!
Як ти гадаєш, Тарасе, я горбатилася з ранку до ночі саме для того, щоб задовольнити бажання твоєї сестри? Іншої мети в мене не було?
Оленко, та в неї ж діти!
У мене теж є дитина. Наша Софійка, на випадок, якщо ти забув, навчається на другому курсі у Львові й живе в гуртожитку.
І я їй щомісяця гроші надсилаю. А ти за ці два роки хоч раз допоміг?
Та ж знаю, що ти їй посилаєш.
А може, їй було б приємно отримати від батька хоч пятсот гривень на взуття? спитала Олена. А твоя сестра, перш ніж брати іпотеку, мала подумати, чи потягне її.
Але ж банк схвалив, нагадав Тарас.
Так, і правильно зробив. Банкіри люди розумні, вони порахували, що Наталці вистачить. А якщо не вистачає значить, вона марнує гроші.
На салони, кафе, а не на кредит. То я тепер маю її примхи фінансувати?
Ввечері Тарас почув, як Олена дзвонила матері й повідомила, що переказала їй сім тисяч.
Цікаво: для Наталки грошей немає, а для матері будь ласка, обурився він.
Так, Тарасе. У мами зламався зубний протез, треба йти до лікаря. А пенсія в неї невелика. До того ж це моя мати, а Натала мені не рідня, пояснила Олена.
Вона ж моя рідна сестра! нагадав Тарас.
Саме так: твоя, а не моя. То до чого тут я?
Ну добре, післязавтра отримаю зарплату й сам перекажу їй гроші, заявив чоловік.
Будь ласка. Тільки спершу скинь, як завжди, вісім тисяч на домашні витрати, відповіла дружина.
Оленко, а не багато? Може, менше?
Можеш і менше, тоді вечерятимеш макарони з кетчупом, а не з котлетами. Можна ще не платити за світло й не купувати мило, усміхнулася Олена.
А може, якось економніше вести господарство?
Спробуй сам. Якщо вийде навчусь у тебе.
На цьому розмова скінчилася. Але Тарас вирішив, що дружина просто лякає, і майже всю зарплату віддав сестрі.
Після роботи він не знайшов на кухні нічого, крім пляшки кетчупу й двох зморщених яблук у холодильнику.
Оленко, а де вечеря?
Подивися у холодильнику.
Там нічого немає.
Правда? А що має бути? Ти щось туди поклав? спитала вона. А хіба не знаєш, що спершу треба щось покласти, щоб потім дістати?
Я голодний, пробурчав Тарас.
Зрозуміло. Але ж я попереджала: куди гроші подів, туди й іди вечеряти. І снідати теж.
Довелося йому їхати до матері.
Наступного дня свекруха Ганна Іванівна прийшла «виховувати» невістку.
Вислухавши довгу промову, Олена відповіла:
Даремно турбувалися, Ганно Іванівно. Я й так знаю, що погана дружина. Може, Тарасові до вас переїхати?
Що за дурниць! Одружилася терпи!
Зрозуміло. Усе це тільки я погана. А квартира в мене гарна, і зарплата, і премія. Біда одна не хочу ділитися з вами та Наталкою!
То ви вирішили синові кишені спустошити? Ну й годуйте його самі цілий місяць. Знай: сосиски він не їсть, курку теж не любить. Тільки відбивні з картоплею. І білизну самі пратимете.
Оленко, ти з глузду зїхала? Адже жили ж ви якось раніше!
Жили. Поки ви в наше життя не втрутилися. Наталку з Олегом розлучили, тепер за нас взялися?
Що ти везеш? Хто їх розлучив?
А хто ж? Ви ж капали їй на мозок: «Олег нікчемний, заробляє мало, життя погане». Дістали його він і пішов. А Наталка лишила
