Невістка з «причепом»
Марічко, а що твій син одружився? Бачила його з жінкою та маленьким хлопчиком. З «причепом» взяв, чи що? запитала Марію сусідка.
Та ще не одружився, але я тільки рада, відповіла здивована Марія.
Для неї це було несподіваною новиною. Її син Тарас жив із нею, і поки що не збирався одружуватися.
Сину, мені кажуть, що бачили тебе з жінкою та дитиною. З кимось зустрічаєшся? запитала Марія, повернувшись додому.
Ой, от ті тітоньки, усе їм треба, біжать доповідати. Я не хотів тобі казати. У неї є дитина, тому серйозних стосунків не буде. Наталка вдова, чоловік загинув два роки тому, виховує сина.
По роботі спілкувався з нею, і якось так сталося. Не хвилюйся, додому я її точно не приведу.
А я вже зраділа була. А те, що в неї дитина то ж нічого страшного.
Ні, я чуже виховувати не збираюся, свої потрібні.
Народить і твого. Тобі вже 34, скільки можна ходити самотнім?
Та я ще молодий, мам, що ти?
Яке ж це лихо сімю завести? Це щастя, сину.
У Тараса була своя квартира, але він волів жити з матірю, а ту здавав, збираючи гроші на нове авто.
Мати готувала, прала дуже зручно. І жінки, з якими він зустрічався, дізнавшись, що живе з матірю, не поспішали за нього заміж, а йому це було навіть на руку. Погуляв і розійшлися.
Про свою квартиру він нікому не розповідав, зустрічався на території жінок або знімав номер. Його влаштовувало таке життя.
Одного разу Марія йшла з роботи і побачила сина з тією жінкою. Вони не поспішали, йшли повільно. Невисока, з довгим русявим волоссям, гарненька. Хто вона? Добре б познайомитися
І нагода знайшлася. Марія випадково зустріла її, виходячи з магазину.
Вибачте, ви Наталка? Бачила вас із моїм сином Тарасом. Мене Марія звати
Доброго дня. Так, я Наталка, і добре знаю Тараса Приємно познайомитися, Маріє Василівно. Тарас розповідав, що живе з вами.
Може, зайдемо в кафе, поговоримо? запропонувала Марія.
Добре, ось поруч гарне місце, кава смачна.
Марія бачила, що Наталці ніяково, їй самій теж було трохи не по собі. Наче напросилася
Сівши за столик, вони замовили каву.
Тарас казав, що у вас син. Скільки йому років?
Синові пять, звати Денис. Чоловік загинув у аварії два роки тому. Живу в однокімнатній квартирі. Після його смерті його родина продала квартиру, де ми жили, і вигнала нас.
У мене немає батьків, я сирота. Виховувала бабуся, але, на жаль, вона померла. Мені дістався її старий будиночок у селі. Я продала його, взяла іпотеку на квартиру в місті.
Працюю менеджером у магазині. Ось така моя коротка історія.
Марія уважно слухала й розуміла, що Наталка їй подобається. Зелені очі, пухнасті вії, маленький носик. Дуже приємна жінка. І говорить спокійно, розмірено.
Тарас нічого про вас не розповідав. А я б рада була познайомитися.
Напевно, боявся сказати, що в мене дитина. А може, просто не готовий до сімї. А я й не наполягаю. Нам добре разом і це головне.
Наталко, приходьте з Тарасом і Денисом до нас у гості! Буду дуже рада!
Якщо Тарас погодиться, то із задоволенням!
Ввечері Марія оголосила синові:
Тарасе, чекаю вас у суботу з Наталою та Денисом. Відмови не приймаю. Вона погодилась. Ми випадково зустрілися.
Мам, навіщо ти втручаєшся в моє життя? Ще й у гості запросила Не знаю, що й сказати. Я не впевнений, чи хочу одружуватися.
Сину, не сердься. Я не змушую тебе одружуватися, але рада буду спілкуватися з Наталкою. Вона мені дуже сподобалася.
Тарас буркнув щось і пішов до своєї кімнати. Ну точнісінько батько Такий самий гарячий.
Її чоловік пішов три роки тому. Завів роман із колегою. Марія спокійно відпустила його насильно милий не буде.
Богдан любив випити, часто їздив у відрядження, і одного дня вона зрозуміла, що вони вже чужі.
Тарас спілкувався з батьком, іноді щось розповідав Марії, але їй було байдуже.
Наталка з сином і Тарасом прийшли в гості. Денис був дуже схожий на матір. Тих
