А ти, мабуть, сучасну молодь не розумієш!
Здоровенькі були, Соломіє, бачу, у городі копошишся, от і зайшла привітатися, Оксана Михайлівна стояла біля хвіртки, нерішуче переступаючи.
З Соломією Дмитрівною вони жили у різних куточках села. Оксана з чоловіком Ярославом біля ставка, а Соломія на узліссі.
Раніше й спілкувалися рідко: сусідів і так було доволі. Та ось у сусідів онуки вже й свої діти мають, а до Оксани з Ярославом діти збираються привезти хлопців Богдана й Олега на цілий місяць. Мовляв, місто їх уже втомило.
Колись у сина справи йшли краще за кордон їздили. А тепер Ось і згадали, що є батьківська хата. І не на денек, як звикли, а на довгий термін.
Тільки, мамо, вони постійно сваряться, попередив син Ігор. Олегові вже тринадцять, мняться дорослим, а Богдан його слухати не хоче.
Та годі тобі! махнула рукою Оксана. Хіба ми з ними не впораємось? Привози!
Але, поклавши слухавку, задумалась. Діти зараз не ті Раніше маленькими привозили, а тепер? Чи знайде вона до них підхід?
Ярослав чоловік суворий, непослуху не терпить. А конфлікти у хаті ні до чого.
Тому й вирішила Оксана підстрахуватися зайти до Соломії. У неї теж онуки такого ж віку бувають.
З власного досвіду знала: дітей треба зайняти. Тоді й проблем менше буде, якщо знайдуть спільну мову.
Заходь, Оксано! побачила її Соломія. Що привело?
Онуків на місяць привезуть, а в тебе, здається, хлопці такого ж віку? Познайомимо їх, якщо подружиться і нам легше, і їм веселіше, запропонувала Оксана.
Ти, мабуть, нинішню молодь погано знаєш! зі сміхом відповіла Соломія. Не боїшся їх надовго брати? Мої онуки мене майже до білого калення довели, а дід і взагалі хотів їх назад у місто відправляти. Та що вже Приводь, познайомлю. Адже то ж наші кровинки!
На вихідні приїхав Ігор з дружиною Марією та синами Олегом і Богданом.
Хлопці підросли, але діда з бабою зустріли радісно. І в Оксани відлегло від серця.
Що там Соломія лякала? У неї, мабуть, діти невиховані. А ось її онуки ввічливі, добрі, гарно вчаться!
Мам, якщо що дзвони, я з ними поговорю, сказав Ігор.
Але Оксана лише махнула рукою:
Та годі тобі! Хіба ми не виховували дітей?
Ввечері Олег і Богдан довго не засинали. Їх поклали у колишній кімнаті Ігоря.
Та здавалося, нова обстановка їх збуджувала. Гучні репліки, сміх, метушня все це дратувало Ярослава.
Навіщо ти, Оксано, погодилася? Їм наше село не потрібне, а тут
Вранці онуків не було добудитися.
Вже під обід, а вони сплять!
Бабусю, дай поспати ще, бурмотів Олег.
Богдан спав так, наче його й не було в кімнаті.
Та скільки ж можна?! роздратовано скрикнула Оксана.
А потім помітила щось на підлозі. Придивилася і руки опустили.
Телефони!
Ви що, всю нічь грали?! Так не можна! Забираю!
Олег одразу схопився.
Віддай! Це не твоє! Мама дозволяє!
Ось я їй зателефоную й дізнаюся, що вона дозволяє! різко відповіла Оксана.
Хлопець надувся, вийшов, дверима грюкнувши:
Ну і дзвони!
Дві години вони не виходили. Ярослав уже збирався йти “розбиратися”, коли вони зявилися обидва надуті:
Ми каші не хочемо. Нам нагетси чи бутерброди.
Оце так?! розгнівався Ярослав. Не хочете каші ходіть голодні! А ліжка свої застелили? Ну-но, показуйте!.. Звідки у вас чіпси в постіль і цукеркові фантики?! І нічого не прибрано?! Навіть на кашу не заробили Зараз же прибирайте!
Нам голодними не можна! буркнув Богдан. Ви злі!
Ярослав аж почервонів, але Оксана встигла втрутитися:
Гаразд, покажу, як ліжко застеляти. А завтра самі, добре? І бутерброди тільки після каші. Домовились?
Балуєш їх, бурчав Ярослав. Лобасті, а совісті ні краплі!
З онуками Соломії хлопці швидко зійшлися.
Але що вони витворяли вчотирьох!
Якщо гралися в дворі, то Оксана потім, щоб Ярослав не побачив, збирала розкидані гілки, поламані квіти. Трави на ногах в хату таскали, крихти скрізь, стільці похитувалися від їхніх скажених ігор
Та що це за діти?! грізно питав Ярослав. Більше ніколи! Якщо не вміють себе поводити хай їдуть! Ну-но, Олеже, йдемо велосипеди лагодити. А Богдан нехай допомагає бабусі обід варити. Працювати треба!
І ти теж будеш “заробляти”? здивувався Олег.
А ти як думав? Бачив, щоб я без діла сидів? У житті нічого без праці не дається! А то штани порвали Добре, що бабуся зберігала татові речі. Біга
