Після чотирьох місяців переписки погодилася зустрітися з 52-річним кавалером він почав розмову з пяти зауважень
Кажуть, що очікування свята часто солодше самого свята. В історії Олени це передчуття тривало майже чотири місяці й перетворилося на щось на кшталт онлайн-серіалу з постійними епізодами.
За цей час вона вивчила вподобання Миколи до найдрібніших деталей, запамятала імена його друзів із Першотравенська та вже не дивувалася його манії розставляти три крапки після кожного «доброго ранку».
Олені було сорок пять той самий вік, коли на побачення йдеш уже не з тремтінням у колінах, а з легкою іронічною допитливістю. «Поглянемо, який екземпляр трапиться цього разу», думала вона, збираючись.
Вона належала до тих жінок, які можуть носити простий вовняний светр так, немов це королівська мантія, і володіє самоіронією, що розряджає будь-яку незручну ситуацію.
Микола, якому нещодавно виповнилося пятдесят два, у листуванні здавався людиною серйозною, розважливою, з ледь відчутною іронією й що особливо важливо надійною.
«В нашому віці, Олено, писав він вечорами у Viber, люди шукають не феєрверків, а тепла. Хочеться бути поряд із жінкою, яка розуміє без слів».
«Без слів то без слів», усміхалася Олена, підфарбовуючи вії. Головне, щоб ті слова, які таки прозвучать, не викликали бажання втекти.
Побачення планували у невеличкому затишному кафе на Подолі, з приглушеним світлом і запахом кориці. Олена була вчасно зібрана, впевнена й налаштована на гарний вечір. Виглядала вона ідеально.
Микола зайшов десь за хвилин пять після призначеного часу. В житті він виявився трохи нижчим, ніж на фото, а в погляді було щось таке, ніби він щойно виявив помилку в бюджетному звіті.
Він сів навпроти, коротко посміхнувся та привітався.
Ані компліменту, ані теплої «радий бачити» не пролунало.
Микола уважно оглянув Олену, наче проводив інспекцію. Потім запропонував замовити каву з тістечком на тому й зійшлись.
Олено, почав він голосом завуча на педраді, я довго аналізував наше спілкування. Майже чотири місяці. І тепер, побачивши тебе, мушу одразу озвучити ключові моменти. До тебе є пять зауважень.
Усередині в Олени щось тихо дзенькнуло так зазвичай ламається гарний настрій. Вона сперлася підборіддям на долоню й кивнула.
Пять зауважень? Звучить інтригуюче. Я вся увага.
Микола не вловив іронії й загнув перший палець.
Перше зауваження: фотографії
На одній із світлин, де ти у синій сукні, фігура інша. Зараз я бачу, що ти більш рельєфна. Це може ввести чоловіка в оману. У нашому віці жінці треба бути чеснішою.
Олена подумки посміхнулася. «Рельєфна вже недарма, добре, що не монументальна».
Друге зауваження: швидкість відповідей
Ти іноді надто повільно відповідаєш. Наприклад, три тижні тому я тобі написав о 14:15, а ти відповіла тільки о 16:40. Чоловіки не люблять чекати. Це зневага.
Здається, тоді я була на нараді почала вона, але Микола вже загинав наступний палець.
Третє зауваження: місце зустрічі
Чому ми тут? Це кафе занадто помпезне. Я пропонував простіше місце. Такий вибір каже про твою схильність до афішування достатку.
Олена глянула на лате й сама не помітила, як захотіла вилити його Миколі на голову. Але цікавість узяла гору.
Четверте зауваження: зовнішній вигляд
Навіщо ця сукня? Ми ж просто пити каву. Вона надто зухвала для дня. Прикраси зайві. Жінка повинна захоплювати глибиною, а не блиском. У моєму віці я шукаю сутність, а не вітрину.
Пяте зауваження: самостійність
Ти сама обрала ресторан, часто кажеш «сама». Не даєш чоловікові відчувати себе чоловіком. Мені потрібна жінка, яка радиться, а не всюди показує свою незалежність. Якщо будемо разом, тобі доведеться переглянути поведінку.
Він закінчив і склав руки на грудях, очевидно чекаючи або каяття, або подяки за «відвертість».
Олена дивилася на нього і раптом чітко зрозуміла: чотири місяці листування були лише маскою для педантичного маніпулятора. Він шукав не тепло йому був потрібен зручний обєкт для підживлення власного его.
Знаєш, Миколо, сказала вона мяко, майже лагідно, я теж трохи аналізувала. І мені знадобилося пять хвилин, щоб зробити висновок.
Який? примружився він.
Ти унікальний екземпляр. Приїхав через усе місто, щоб предявити рахунок жінці, яку бачиш вперше, за її смак, зовнішність і право бути собою. Це особливий рівень самовпевненості.
Микола насупився:
Я просто говорю чесно.
Ні, хитнула головою Олена. Ти не чесний. Ти просто нещасний і намагаєшся міряти світ кривою лінійкою. Мої фото тобі не підходять? Йди в музей там експонати не міняються. Я повільно відповідаю? Купи собі тамагочі. Суканка не до вподоби? Я вдягнула її для себе, не для тебе.
Вона встала, поправила сумку й спокійно подивилась на нього:
І наостанок. Якщо твоє его сиплеться від слова «сама», тобі потрібна не романтика, а реабілітація. У сорок пять я занадто ціную свій час, щоб витрачати його на людину, котра починає знайомство з ревізії моїх «недоліків».
А куди ти? А кава? пробурмотів Микола.
Каву допєш сам. Зекономиш гривні й нерви. І рада якщо хочеш, щоби тобі заглядали в рота йди до стоматолога.
Вдома Олена одразу ж заблокувала Миколу у всіх месенджерах. У її віці затишок це не лише плед і тиша, а й телефон без людей, що намагаються напхати тебе у свій скривлений шаблон.
А як ви думаєте: це був невдалий флірт чи майстерно відрепетирований спектакль? І чи варто продовжувати таке спілкування, якщо з перших хвилин вам виставляють рахунок за те, ким ви є?
