Єгорови не стало дружини. Не витримало серце після важких пологів.
Тепер він сам із пятьма дітьми. Старший, Мишко, девятирічний. Петрику сім. Близнюки Тарасик і Грицько по чотири. А найменшій, Марійці, лише три місяці довгоочікуваній донечці
Голови не сховаєш у пісок, коли діти їсти просять. А вночі, коли всі заснуть, сидить на кухні, палить цигарку
Спочатку Єгор справлявся сам. Сестра покійної дружини іноді приїжджала, допомагала. Більше рідних не було. Пропонувала забрати хлопчиків мовляв, легше буде. Потім приходили з опіки.
Радили всіх дітей до дитбудинку віддати. Та Єгор і слухати не хотів. Як можна рідних дітей чужим віддати? Жив, як умів. Важко, та що поробиш? Виростуть полегшає.
Старшим інколи уроки перевіряв. З Марійкою було найбільше клопоту. Але й Мишко з Петриком допомагали.
Медсестра Ніна Михайлівна часто приходила, доглядала. Одного разу пообіцяла няньку знайти. Мовляв, дівчина добра, працьовита. У лікарні працює.
Своїх дітей нема, не заміжня. Але з великої родини, братів-сестер виховувала. Так у їхній хаті зявилася Галина.
Невисока, міцна, з довгою косою. Та й мовчазна. Зайвого не промовить. Але в хаті все змінилося. Засяяло чистотою.
Дитячий одяг перепрала, перешила. І за дітьми доглядала, і їсти варила. У школі й садочку відразу помітили діти чисті, охайні, одягнені з любовю.
Коли Марійка захворіла, Галина ночами сиділа біля неї. Виходила. І так у будинку й залишилася
Молодші вже «мамою» кликали сумували за материнською теплотою. А вона їм не відмовляла. І пригорне, і приголубить.
Старші спочатку дивувалися. Потім просто «Галю» стали звати. Ні мама, ні тітка просто Галя. Щоб памятали свою рідну.
Її рідні не схвалювали.
Нащо тобі чужа ноша? Хлопців у селі мало?
Хлопці є, відповідала, та жаль мені Єгора І діти вже звикли
Так і жили. Пятнадцять років промайнули. Діти росли, вчилися. Було й гаряче, було й грішне. Єгор іноді й ременем погрожував, та Галина зупиняла: «Спочатку розберімось!»
Тепер у селі її вже Людмилою Василівною називали. Мишко одружився, очікував первістка. Ілюха в Києві інженером ставав. Тарас і Грицько в технікумі вчилися. Марійка гордість школи, співає, танцює.
А одного дня Галина відчула щось не так.
Єгоре, шепотіла вночі, лікар сказав Дитина буде
Він лише здивовано моргнув:
То ж радість!
Та як дітям сказати?
Скажу сам.
Назавтра за столом оголосив:
Діти, у вас братик або сестричка буде!
Галина червоніла.
Мишко реготав:
Мамо, молодець! Нехай із моєю дитиною разом ростуть!
Тарас кричав:
Хлопчика треба!
А Грицько:
Ні, дівчинку!
Марійка вже уяву розгортала:
Я їй банти вя
