**Щоденник**
Ігнат, розлючений поведінкою матері, вирішив жити окремо від неї.
Ти зовсім мене не поважаєш!
Гнів тещі лунав у телефонній трубці, оглушуючи своєю різкістю Дарю. Вона важко зітхнула, відчуваючи тиск від вимогливої жінки, чий голос звучав так владно й ультимативно. Даря згадала той момент перед власним шлюбом, коли здавалося, що сама доля втрутилася, щоб ускладнити її життя. Мати нареченого, жінка суворих поглядів і непохитних принципів, захворіла на звичайне застудження, але, судячи з її слів, хвороба набула розмахів чуми, здатної знищити все навколо.
Дзвінок пролунав рано вранці, коли вже наближався урочистий момент початку їхнього спільного життя з Ігнатом. Здивування швидко змінилося дратівливістю ця новина була несподіваною і позбавленою здорового глузду. Теща запропонувала відкласти весілля на кілька тижнів.
Як це «відкласти»?! Ми вже все узгодили: банкет, гості Мої батьки спеціально приїхали з іншого міста заради цього свята! скрикнула Даря.
Ігнат мовчки слухав свою наречену, знаючи, що попереду буде важка розмова з матірю, яку ніхто ще не наважувався суперечити. Але тепер його черга була сказати своє.
Мамо, застуда це звичайна хвороба. Я розумію твоє занепокоєння, але ми не можемо скасовувати весілля через таку дрібницю.
Його рішучий тон пролунав для матері вперше. Вона затримала подих, почувши такі слова від сина, якого все життя тримала під контролем. У трубці почулося ніби придушене ридання, ніби вона намагалася стримати сльози обурення.
Гаразд, якщо вам обом байдуже на моє здоровя Тоді нехай буде так. Але знайте: якщо станеться щось погане, винен у цьому будеш ти!
Різкий сигнал розєднання. У кімнаті повисла тиша, яку порушував лише нервозний стук пальців Дарї по столу.
Рука майбутньої тещі тремтіла, стискаючи телефон, пальці механічно перебирали контакти. Серце калатало, але думка була чітка: не можна дозволити їм веселитися, коли вона «при смерті».
Ало, Оленко? Це я. Вибач, що турбую, але весілля переноситься. Я захворіла на грип, тому треба відкласти на пару тижнів. Так, син погодився, він дуже переживає за мене.
Тиша у трубці, потім тихий шепіт:
Ой, бідолашна! Одужуй швидше!
Теща полегшено зітхнула. Брехати було важко, але обставини змушували.
Наступний дзвінок:
Привіт, Марічко! Так, ти чуєш правильно. Ми змушені перенести весілля. Я страшно хвора, лікарі наказують дотримуватися постільного режиму.
Марія ахнула:
Ой, лишенько! Нехай Господь дарує тобі одужання!
Дзвінки йшли один за одним, повторюючи ту саму фразу: «Вибач, але весілля переноситься». Кожен співрозмовник реагував однаково зі співчуттям і підтримкою. Лише внутрішній голос тещі настирливо шепотів, що вона робить не так, що шкодить синові, сімї, собі.
Закривши останній контакт, вона втомлено сіла на диван, вичерпана морально й фізично. Телефон дрижав у руці, немов вимагаючи підтвердження її дій. Сльози повільно котилися по щоках.
Увечері, коли гості зібралися на свято, серед присутніх виявилися лише найближчі подруги Дарї, кілька колег Ігната та родичі, які рідко спілкувалися з його матірю. Решта просто зникли, послухавши її поради, хоча офіційно ніхто не скасовував запрошення.
Даря відчула шок, потім легке запаморочення. А далі зростаючий гнів, змішаний з відчуттям несправедливості.
Але, незважаючи ні на що, свято було світлим і радісним. Люди сміялися, танцювали, насолоджувалися моментом, створюючи атмосферу тепла й єдності.
А далеко від весілля теща сиділа вдома сама, тихо плакала й проклинала долю за заподіяне їй приниження. Її лють і роздратування переростали в глибоку самотність, яка накрила її, як хвиля, що поглинає берег.
«Для них моя хвороба ніщо, дрібниця, старечі вигадки. Хіба важко проявити турботу до рідної матері?»
Родичі Ігната, дізнавшись правду, почували себе обдуреними. Дехто відкрито засуджував поведінку тещі, інші мовчали, побоюючись конфлікту.
Ігнат, ображений вчинком матері, вирішив жити окремо. Незабаром молодята переїхали до іншого міста подалі від тещі й неприємних спогадів.
**Кінець запису.** Часом найбільше болю завдають не чужий слова, а рідні зради.
