Я живу з матірю у великій трикімнатній квартирі в самому серці Києва. Ця оселя дісталася нам після розлучення батьків тато пішов, залишивши нам все. Спочатку він намагався підтримувати контакт, іноді дзвонив, питав, як мої справи, але з роками ці розмови ставали все рідшими. Тепер він лише надсилає холодні, формальні повідомлення під час свят.
Моя мати так і не змогла побудувати нове особисте життя. На її шляху траплялися чоловіки, але жоден не протримався довше двох-трьох побачень. Можливо, вона й не хотіла серйозних стосунків, а може, просто не зустріла того, хто міг би замінити батька.
Я теж довго уникав серйозних відносин. Були знайомства, побачення, але нічого глибокого. Я ніктри не хотів триматися за стосунки лише заради того, щоб не бути самотнім. Якщо не відчував іскри говорив чесно. Не хотів витрачати ні свій час, ні чийсь інший.
Але одного дня все змінилося.
Я зустрів кохання свого життя
Коли я вперше побачив Олену, я відчув це щось інше. З першої миті між нами виник сильний, незвичайний звязок. Я тонув у її очах, кожну вільну хвилину хотів проводити з нею.
Олена приїхала до Києва з маленького села на Волині. Вона вступила до університету і прагнула влаштуватися у великому місті. Вона амбітна, розумна, ніжна й неймовірно гарна. Ми зблизилися дуже швидко, почали зустрічатися, і вперше у житті я відчув справжнє щастя.
Але для моєї матері це щастя стало відкритою раною, образа, яку вона не змогла прийняти.
Вона відкинула мій вибір з лютостю
Я завжди був чесний із матірю. Вона знала про всіх дівчат, з якими я колись зустрічався. Тому, коли я розповів їй про Олену, чекав звичайної реакції може, легкого скепсису, але й цікавості.
Натомість почалася буря.
Вона навіть не хотіла слухати. Щойно я згадав, що Олена не з Києва, мати перебила мене, кричачи, що ця дівчина зі мною лише через мій статус, комфорт і, найголовніше, через нашу квартиру.
Я остовпів, наче вдарився об стіну.
Звідки взялася така думка? Як можна так жорстко судити людину, яку ти навіть не бачив, чийого голосу не чув, з якою ніколи не розмовляв?
Моя мати замкнулася у ненависті до наших стосунків. Вона влаштовувала сцени, кричала до хрипоти, плакала, намагаючись переконати мене, що я роблю найстрашнішу помилку в житті. На її думку, я для Олени лише можливість оселитися у місті, і вона рано чи пізно розібє мені серце, а потім викине, як стару ганчірку.
Я намагався захищатися, пояснював, що Олена ніколи не натякала на спільне життя. Вона знімає власне житло, не просить у мене грошей. Вона сильна, незалежна жінка, яка звикла покладатися лише на себе.
Але мати залишалася непохитною, міцною, як скеля.
Тиск, який мене зламав
Спочатку я намагався не звертати уваги на її слова. Я вірив Олені, знав, що вона не через квартиру зі мною. Але коли тобі день у день повторюють одне й те саме, сумнів починає отруювати душу.
Я почав прислухатися до отруйних шепотів матері.
Аналізував кожен жест Олени, шукав приховані мотиви там, де їх не було.
Чому вона така турботлива? Може, це лише гра? Чому дарує мені подарунки? Може, щось підозрює?
Я зводив себе до божевілля.
Олена, звичайно, помітила, що щось не так. Вона питала, чи все гаразд, чи не сталося лиха. Я хотів розповісти їй усе, але сором стискав горло, ніби невидима рука.
Як сказати жінці, яку любиш, що твоя власна мати вважає її корисливою авантюристкою?
Кохання чи родина?
Конфлікт із матірю досяг межі.
Вона поставила мені ультиматум, холодний, як лезо: або я розійдуся з Оленою, або можу забути про нормальні стосунки з нею.
Я був розірваний, на межі прірви, з серцем, розбитим на шматки.
З одного боку моя мати. Вона виховала мене, доглядала, і я відчував до неї важкий обовязок, борг, який неможливо ігнорувати.
Але з іншого хіба я не маю права на власне щастя? Хіба я не заслуговую любити ту, кого обрав моє серце?
Мати не хотіла чути мої благання. Її впевненість була міцною, як сталь.
Я зрозумів треба робити вибір.
Але який?
Мене лякає думка помилитися. Я боюся втратити ту, кого люблю, але не готовий відрізати себе від матері.
Можливо, вона просто боїться залишитися сама в цьому холодному світі? А може, бачить щось, що моя любов заважає мені побачити?
Я розриваюся між обовязком і почуттями, і поки не знаю, як знайти вихід…
Життя іноді ставить нас перед важким вибором, але правда завжди криється в серці воно не обманює.
