Старий чоловік мусив віддати свого пса на смерть, бо не мав грошей на його лікування.
Ветеринар побачив сльози старого та сум в очах собаки і зробив єдиний можливий вибір…
Кажуть, що щастя не в грошах, але саме вони часто вирішують долі. Старий навіть не мав запасних копійок, коли лікарі показали йому рахунок за порятунок його вірного чотирилапого друга.
У кабінеті стояла тиша. Лікар дивився на них: безпородний пес лежав на столі, а його господар, схилившись, машинально гладив його за вухом. Чути було лише важке дихання собаки та приглушені ридання старого. Він не хотів відпускати свого єдиного друга і плакав.
Молодий ветеринар, Іван Коваленко, не раз бачив сльози людей, коли доводилося прощатися з улюбленцями. Це було зрозуміло адже серце прив’язується до тих у кого є шерсть. Але цей випадок був особливим.
Іван памятав, як три дні тому цей самий старець привів до нього свого девятирічного пса, Тараса. Собака вже два дні не вставав, і старий дуже хвилювався. Як він пояснив, окрім Тараса, у нього в житті був ніхто.
Лікар оглянув собаку той страждав від важкої інфекції, яка вимагала дорогого й термінового лікування. Інакше пес помер би у муках. «Якщо не можете оплатити лікування, сухо сказав ветеринар, то евтаназія буде гуманнішим варіантом». Зараз Іван уявляв, що тоді відчув старий, але тоді він цього не розумів.
Після слів лікаря чоловік висипав на стіл дрібні монети й зімяті купюри оплату за процедуру. Взяв Тараса на руки і пішов. А сьогодні повернувся. «Вибачте, докторе, сказав він, опускаючи очі, я зібрав гроші лише на евтаназію».
Тепер, коли старий попросив ще пять хвилин, щоб попрощатися, Іван дивився на них і не розумів, чому світ такий несправедливий. Багаті кидають гроші на вітер, а тут бідний дідусь і його вмираючий пес, у яких стільки любові…
У горлі ветеринара здавлено запершило. Він поклав руку на плече старого. «Я його вилікую, прошепотів він. Лікуватиму Тараса за свій рахунок. Він ще не такий старий. Він ще побігає». Під його долонею плечі діда затремтіли від безмовних сліз.
Через тиждень Тарас вже міцно стояв на лапах. Краплі та правильний догляд зробили свою справу. Молодий лікар почувався щасливим. Можливо, це був лише маленький жест для старого та безпородного пса, але насправді це був великий акт доброти.
Добре, що у світі ще є люди з добрим серцем…
