Ярослав чекав на наречену. Гості зібралися, день був розписаний по хвилинах, але Оксана завжди така пунктуальна запізнювалася, навіть не попередивши.
Мабуть, вона не прийде! хтось жартівливо ляснув його по плечу.
Але Ярослав, дивлячись на годинник, який безжально відлічував хвилини, все ще вірив
Оксана, наймолодша з трьох дітей Тараса Шевченка та його дружини Ганни, не любила тишу. Але в їхній маленькій квартирці у робітничому районі Києва завжди було похмуро й тихо. Батько, який часто міняв роботу то прибирав вулиці, то працював на фабриці, то допомагав місцевому мяснику повертався додому виснаженим і, повечерявши, занурювався у газети.
Мати латала старі речі або перешивала для молодших те, з чого вже виросли старші. А діти, зібравшись у своєму куточку, розмовляли ледве чутними голосами або мовчали, щоб не турбувати батьків.
Так Оксана й запамятала своє дитинство довгі похмурі вечори й тишу, яку треба було берегти за будь-яку ціну. Лише за межами дому вона могла бути собою часто затримувалася після школи, проводячи час з друзями в аматорському театрі, де могла відчувати себе іншою яскравою та вільною.
У робітничих районах дитинство швидко закінчувалося: у 1918 році, коли Оксані виповнилося 13, вона закінчила початкову школу, але не змогла продовжити навчання у родини не було грошей. Юна дівчина влаштувалася помічницею у перукарню мила голови клієнткам, а потім знайшла роботу в універмазі.
Привабливу продавчиню, яка працювала у відділі капелюшків, помітив режисер рекламних кінострічок, найнятий магазином: Оксані запропонували знятися за додаткову плату І вона була тільки рада адже з тих пір, як Шевченки втратили годувальника батька, грошей катастрофічно не вистачало. На його лікування пішли навіть ті невеликі заощадження, що були в сімї.
Короткометражка, яку показували навіть у кінотеатрах, привернула до Оксани увагу режисера Івана Петренка, який запросив її знятися у своїй комедії «Іван-мандрівник». Він також домігся для неї стипендії у театральній школі при Національному академічному драматичному театрі. Навчання у такому престижному закладі сімнадцятирічна Оксана ніколи б не змогла оплатити сама!
У школі викладали вже відомі українські актори та режисери. І один із них сорокарічний Микола Степаненко не зміг пройти повз талановиту дівчину. Його опіка принесла Оксані головну роль у фільмі, знятому за романом лауреата Нобелевської премії Лесі Українки. І саме він придумав їй нове, мелодійне прізвище, під яким її пізнали мільйони: Оксана Шевченко стала Оксаною Квіткою.
Проте за увагу Степаненка початківцій актрисі доводилося дорого платити. Він жорстко критикував її за кожен набраний кілограм, сам підбирав одяг і вимагав виконувати всі його бажання. На знімальному майданчику всі ніяковіло відверталися, коли Степаненко влаштовував скандали своїй юній музі, доводячи її до сліз.
Памятаючи своє бідне й безрадісне дитинство, Оксана терпіливо зносила все. Лише б не повертатися до тієї маленької квартирки в робітничому районі.
Покірність Оксани дала плоди. Коли відомий кінематографіст Лесь Гончар, один із засновників кіностудії «Україна-фільм», запросив Степаненка до Одеси, український режисер заявив: він працюватиме лише зі своєю актрисою! Оксана мало нагадувала запальних зірок радянських фільмів 1920-х, але Гончар все ж дав згоду.
Однак коли Степаненко й Оксана, сповнені надій, приїхали до Одеси Їх зустріла тиша. Ніхто з кіностудії не поспішав звязуватися. І після двох місяців очікування розчарована пара вирушила до Києва. Але й там мовчали.
Нарешті, Оксана вирішила обійти Гончара й пішла на кінопробу, яку проводив Олександр Довженко, інший керівник «Україна-фільм». Вона вразила його: з Оксани вирішили зробити зірку знайшли вчителів української мови та пластики, посадили на сувору дієту, відправили до стоматолога та косметолога
Коли вона зявилася у фільмі «Спокуслива» у ролі витонченої графині, ніхто не впізнав би у ній дівчину з робітничих околиць.
Німі фільми з Оксаною Квіткою здобули небувалу популярність. У 1928 році вона стала найкасовішою актрисою кіностудії. До того часу вона вже розлучилася з Степаненком, якого звільнили після постійних скандалів з керівництвом. В Україні він був не так відомий, як у Голлівуді, і ніхто не став терпіти його витівки заради нього самого.
Втім, втративши одного наставника, Оксана швидко знайшла іншого. Красеня-актор Ярослав Бойко, який уже давно і міцно стояв на ногах, завязав з нею палкий роман. Обоє були молодими, яскравими й не могли відірватися одне від одного.
Кіностудія широко
