Одного ранку я їхав до роботи на машині й зупинився на заправці у Києві, щоб заправитись. Біля входу стояла вагітна дівчина, літ девятнадцяти, і просила милостиню. Вона звернулась до мене, але я, зітхнувши, відповів, що не маю дрібних грошей, і вже сідав у авто, щоб їхати далі.
Та за кілька секунд я зупинився, вийшов і запитав, як вона опинилась у такому стані. Дівчина розповіла, що посварилась із батьками через те, що вони не прийняли її вибору. Виявилось, вона завагітніла поза шлюбом, і вони вигнали її з дому. Я спитав, чи є в неї робота чи хоч якась допомога. Вона похитала головою. Тоді я вирішив інакше дав їй свою візитку й сказав зателефонувати наступного дня.
Вона подзвонила, і я запросив її до офісу на зустріч. Після співбесіди їй дали спробувати себе на простій роботі відповідати на дзвінки та виконувати дрібні доручення. Але за кілька років вона стала однією з заступниць директора, а зараз має власну родину й гарно влаштоване життя.
Якось найменша наша увага може стати для когось початком великої зміни. Не проходь повз.
