Чоловік моєї ідеї покинув дружину заради мене, але я навіть не уявляла, як усе обернеться проти мене.
Я захоплювалася ним ще зі студентських років. Це була безмежна любов наївна і сліпа. І коли він нарешті звернув на мене увагу, я зовсім втратила голову. Сталося це через кілька років після університетських днів ми опинилися в одній компанії. У нас була одна спеціальність, тож це не було чимось дивним. Але я вірила, що то доля.
Він здавався мені чоловіком моєї мрії. І в юності мені зовсім не заважало, що він уже одружений. Я ніколи не була заміжньою й не знала, як це бачити розпадаючийся сімейний осередок. Тому зовсім не почувалася винною, коли Олексій вирішив кинути дружину заради мене. Хто б міг подумати, що це принесе мені стільки болю? Люди кажуть правду щастя не може бути збудоване на чужому горішку.
Коли він обрав мене, я була на сьомому небі й готова була пробачити йому все. Насправді ж у побуті він не був тим принцом, яким видавався на людях. Його речі завжди були розкидані по всій хаті, а він категорично відмовлявся мити посуд. Усі домашні справи лягали на мої плечі. Але тоді мені було байдуже.
Він швидко забув про минулий шлюб. Дітей у них не було, а той союз, як виявилося, був влаштований її бабами. Зі мною все було інакше принаймні так він мені казав.
Моя щаслива хвилина була короткою, бо все змінилося, коли я завагітніла. Спочатку Олексій дуже щасливим був, що матимемо дитину. Ми навіть влаштували іменини на цю подію. Усі бажали нам любові й здоровя для майбутньої дитини.
Той вечір залишився в моїй памяті як один із найкращих. І я ніколи не шкодую за ним. Але з того моменту моя сліпа любов почала вгасати.
Чим більше рослав мій живіт, тим рідше я бачила Олексія. Я пішла у декрет, тож тепер ми зустрічалися лише пізніми вечорами. Він затримувався на роботі все частіше, ходив на корпоративи. Спочатку мене це не бентежило, але незабаром почало виснажувати. Домашні справи ставали все важчими, бо я вже не могла просто нахилитися й підійняти розкидані шкарпетки.
Я часто думала: може, ми поспішили з цією дитиною?
Я знала, що почуття з часом вистигають, але не очікувала, що це станеться так швидко. Олексій все ще приносив квіти й шоколад, але тепер я хотіла лише одного щоб він був поруч.
Незабаром стало очевидно, що його відсутність не була випадковою. Колеги згадали під час кави, що в наш відділ прийшла нова молода співробітниця. Взагалі, нестача кадрів була й до того, а коли я пішла у декрет, ситуація стала критичною. Яка іронія.
Я не впевнена, чи саме вона була причиною, але мій чоловік точно мав когось іншого, бо в нього зовсім не лишалося вільного часу. То робота, то ділові з
