Колись давно, у старенькій хаті, що стояла в селі під Житомиром, жили собі дід Іван та баба Марія. Будинок був такий самий похилий, як і вони, але йти звідти вони не хотіли.
Вечорами вони часто згадували минуле як виростили дітей, як раділи дрібницям. Донька Оксана жила в сусідньому селі, часто заходила, привозила онуків, і в хаті завжди лунав сміх. А син, Тарас, поїхав далеко у Київ, і пять років не навідувався. Загруз у роботі, подорожі з новою дружиною Та одного дня він несподівано подзвонив і сказав, що приїде.
Батьки зраділи. Дід побіг на ринок у Котельню, щоб купити свіжого сиру та ковбаси, а баба Марія міркувала, які вареники зліпити, щоб синочкові сподобалося. Чекали, не дочекалися. Тарас недавно вдруге одружився перша дружина, Катерина, любила гулянки, то й розійшлися. Дітей у них не було, а тепер він будував нове життя.
Приїхав Тарас увечері, пообідав і відразу ліг спати. Батьки тихенько сиділи біля нього, щоб хоча б подивитися, бо говорити він не хотів дорога втомила.
Виспиться наш хлопець, сказав дід, а завтра допоможе дрова колоти, вивеземо гній із хліва, зріжемо ялинку, приберемося, як колись Адже вже роки, як ялинку в хату не ставили.
А ще в коморі підлогу треба лагодити, додала баба, а то провалимося.
Дід пішов спати, а баба довго сиділа біля сина, вкривала його, підкладала подушку. Зранку Іван розтопив піч, щоб у хаті було тепло, а Марія спекла палянички. Тарас прокинувся опівдні, потягнувся й сказав, що так міцно не спав уже роки. Поснідав, ввімкнув телевізор і розвалився на дивані.
Сину, обережно спитала мати, допоможеш батькові дрова рубати?
Мамо, я ж лише на кілька днів приїхав, відпочити. Нехай тато сам париться в бані.
Батьки мовчки носили воду з криниці, топили лазню. Після обіду дід знову попросив:
Треба гній із хліва вивозити. Ти ж молодий, сильний, іди, допоможи.
Та що ви, тату? Думаєте, у Києві я не втомлююся? Я приїхав відпочити, а ви мене на роботу гоните.
Після лазні Тарас випив горілки, почав скаржитися на життя то на дорогу квартиру з меблями, то на свого дога, породистого, та невдахи жінки, то на роботу, яка набридла. Батьки слухали, слухали, та й пішли спати. Тарас образився, сказав, що поїде до сестри, бо тут нудно. Баба заплакала, забрала ключі, щоб не їхав пяним. Тоді син грюкнув дверима, знову ввімкнув телевізор на повну гучність і заснув.
Старенькі лежали, а заснути не могли. Дід підвівся, подивився на сина той вже хропів. Тоді вимкнув телевізор і ліг сам.
Наступного дня Тарас пішов у ліс, замерз, повернувся і знову грівся на печі, пив гарячий чай. Ніби й не було вчорашньої сварки. А мати цілий день стогнала від голови.
Коли Тарас збирався їхати, батьки наклали йому в дорогу банок із солінням, сиру, сала.
Оце так надарували! сміявся син. Дружина буде рада, таких смачних солень їй і не снилося. У нас усе є, але я не хочу вас ображати візьму. А от про подарунки до Нового року зовсім забув Нічого, наступного разу привезу.
Баба Марія сльозу витерла і тихо сказала:
Більше не приїжджай, сину. Любимо тебе, турбуємося, але лежати на дивані можна й вдома. І телевізор у тебе кращий
Тарас зрозумів, що їх скривдив, але не знав, що відповісти. Махнув рукою, сів у машину і поїхав до Києва туди, де на нього чекали звичні клопоти.
