Вітя, а ти дістав мій парадний сервіз? Ось той, з золотою облямівкою, а не оці тарелі на кожен день. І серветки перевір! Я їх у крохмалі вимочувала, щоб стояли «духом», як у ресторані, метушилася на кухні Оксана, поправляючи вибившуся прядку волосся. Пахло в усій квартирі вже гускою з яблуками, на плиті запекалася картопля з морквою, а холодильник ледь закривався від мисок із салатами, які вона нарізала пів ночі.
Віктор, чоловік Оксани, слухняно поліз на шафу-пенал.
Оксанко, ну навіщо той усілякий пафос? Свої люди ж! Гриць прийде, мама, ще тітка Марія. Вони і з мисочок їстимуть, головне, щоб чарки не порожні були, буркнув він, витягуючи коробку з посудом.
Не бурчи. У нас річниця, пятнадцять років кришталева! Хочу, щоб усе ідеально було. І взагалі, ти ж знаєш свого брата. Якщо дадімо простенький посуд скаже, що збідніли. Якщо тріснута тарілка «неряхи». Нехай бодай сьогодні буде ні до чого причепитись з його «гумором».
Віктор тяжко зітхнув, злазячи зі стільця. Він добре знав, що Оксана має рацію. Старший брат Гриць був ну «складний», якщо лагідно. А якщо прямо то вічний невихований борець за право пхати ніс куди не просять, усе під виглядом «я свій хлоп на всю область».
Слухай, ти тільки не ведись на нього сьогодні, попросив Віктор, протираючи тарелі рушником. У нього зараз, ну ти сама знаєш то з заводу вигнали, то дружина за поріг. Злий, як пес, бігати б, та зубів нема.
Вітя, в нього той «непростий період» уже років сорок тягнеться. А дружина так то в неї інстинкт самозбереження проснувся! відмахнулася Оксана, куштуючи соус. Я терпляча, але не вічно. Якщо знову підколюватиме, то не обіцяю триматися.
Дзвінок у двері пролунав рівно о пятій. Першою, як годиться, примчала свекруха, Ганна Степанівна жінка спокійна і віддана своїм синам, особливо «сонечку» Грицю. Слідом із клунком гостинців прийшла тітка Марія з чоловіком. А Гриць, як нормальний герой сімейного жанру, зявився із запізненням на сорок хвилин, коли вже всі сумно переводили погляд із холодних страв на годинник.
Він увірвався, як ураган: запах дешевої «Прими» і морозець клубком увірвалися в коридор.
А ось і я! Не чекали? А я таки прийшов! його регіт рознісся по квартирі. Що, Вітя, думав, що без подарунку? Ну тримай!
Він впхав брату згорток, замотаний у рекламну листівку зі «Сільпо».
Що це? спантеличено витріщився Віктор.
Це, братику, маст хев набір викруток із «Епіцентру». Якраз для таких майстрів, як ти! Бо знаю я тебе по хаті шукаєш молоток з осені
Оксана зустріла гостя вічливою, але явно натягнутою посмішкою.
Привіт, Грицю. Іди, мий руки. Чекали тебе вже, доки салати не перестоялися.
Гриць окинув їй поглядом із таким виразом, що Оксані захотілося вкурити лід або бодай полити на себе каву.
А ти, Оксанко, чого така при параді? Сукенка нова? Блищить, як фантік від «Коровки»! Чи це щоб відволікти увагу від віку? Жартую, жартую! Ти ще нічого, така соковита. Вгодована.
Віктор так закашлявся, що аж скатертину ледь не виштовхнув із тарілкою:
Грицю, сідай до столу. Гуска остигати почала.
За столом Гриць, як водиться, заходився бути ведучим по життю. Налив собі чарку горілки (всім байдуже, що без тосту), та, підколупавши оселедець, почав трансляцію:
З річницею, голубки! Пятнадцять років І досі не розбіглись! Я зі своєю Сніжаною пять витримав і то думав: або вішайся, або пиво починай гнати. А баби вони ж як банний лист: раз прилипає вже не віддереш. Хоч твоя хоча б готувати вміє. Гм він покрутив у роті оселедця і скривився. Пересолено, Оксанко! На кого позарилася чи вже рука сіпається від старості?
Ганна Степанівна, сидячи поруч, радісно закивала:
Грицю, шо ти таке? Оксанка ж готує на пятірку! Ось салат з язиком, спробуй!
З язиком? огризнувся Гриць. Штука! У нашої Оксани такий язик, що саму руками не втримаєш. А знаєш, мамо, не захищай. Критика це корисно. Я всюди прямо говорю! За правду мене шкодують, люблять і бояться.
Оксана, розставляючи гаряче, вже відчула, як усередині гуляє вогонь. Подивилася на чоловіка. Той вичавлював погляд у скатертину, ніби рахує ниточки дуже важлива справа! Лякався брата, скандалу і того, що свято піде коту під хвіст.
«Спокійно, дихаємо, подумала Оксана. Один вечір, заради Віті й свекрухи».
Грицю, до речі, як у тебе з роботою? Казав, співбесіда була
Гриць відмахнувся:
Та не питай! Усюди дурні. Сидить біля мене той, років двадцять і морозить мені про якусь компютерну грамотність. Я йому: «Та я працював, коли ти ще в пісочку ковирявся!». А він «не підходите». Ось так. Може, бізнес відкрию. Якось накопичу До речі, Вітя, дай мені пятірку до зарплати? Труби міняти, вода капає.
Оксана застигла з мискою.
Грицю, ти ті десять тисяч гривень, що брав на ремонт, не повернув ще, спокійно нагадала вона.
Гриць почервонів, але надстав:
О-о, бухгалтерія включилася! Вітю, дивися, як вона тебе контролює. Крок вліво смерть. Я ж у тебе прошу, не в неї! Ти що під каблуком зовсім?
Віктор потер голову й примружився:
Та у нас зараз туго з грошима, іпотеку ж закривали. Ось і накрили стіл зараз
Бачу-бачу, як «туго» у вас! перебив Гриць, тицяючи виделкою в утку. Розкошуєте! Ікра, риба. А для брата жмало? Оце твоя натура, Оксано! Шукачка наживи. А що рідні злидні начхати.
Грицю, не завелись, їж краще, мяко припинила мати, підкладаючи пиріжок.
Ой, старалась Перед начальником, певно, теж старається, Гриць змовницькі підморгнув, аж у Оксани заніміли пальці. Чув я, тебе підвищили? За що ж то так за очі чи за те, що по вечорам засиджувалася?
Тиша за столом: навіть тітка Марія припинила церемонно шурхотіти пиріжком.
Віктор, почервонівши, здобув сміливість:
Грицю, ти що верзеш?
А що я! Правду! Гриць розійшовся, горілка була до того, аби фільтр відключився повністю. Ти, Вітя, гарний у нас. Пахаєш на заводі за копійки. Вона начальниця, з тобою з жалю. Подивись на себе! Тряпка!
Тихо, голос Оксани несподівано твердо розрубав тишу. Вона поставила миску.
О, командирша прокинулася! гигикнув Гриць. Правда очі ріже? Вічно дивувався, що ти в ній побачив, Вітя. А моя Сніжана о, то була діва! Характер демон, але яка ж ти поряд не стоїшла! Ти обична сіра миша, тільки хазяйнувати навчилась.
Оксана глянула на чоловіка. Очікувала, що він встане, грюкне кулаком, дасть прочухана Але той сидів, як школяр на уроці алгебри.
«Якщо не ти, то я», подумала Оксана.
Вона зіпялася.
Збирай речі й виходь.
Гриць захлинувся від сміху:
Ти що, з глузду зїхала?
Я сказала: зараз же за двері.
Це й квартира брата! поспішив Гриць. Вітя, ти чув? Мене виганяє!
Віктор, очікуючи вже розлучення на обрії, промимрив нарешті:
Іди, Грицю.
Челюсть у нього впала: зради не сподівався.
Та ви Мамо, дивись! За жарти виганяють, ганьба!
Це не жарти, Грицю, Оксана твердо, показуючи рукою на двері. Ти ображаєш мене й ганьбиш брата в його ж домі. Я твої «жарти» терпіти більше не буду. Хвіст під себе й марш.
Йой, та йдіть ви! Гриць схопив недопиту пляшку, сунув під пахву, рвонув до виходу. Вітя, ти ще пошкодуєш! Брати на баб міняють! От дурень!
Двері грюкнули, аж кришталева тарілка захиталась.
У хаті повисла тиша, лише годинник цокав. Свекруха сиділа розгублено, сльози на очах.
Оксанко прошепотіла вона, ну нащо ж одразу так Він же не злий, ну трохи невдержливий Перебрав, може
Оксана зібрала себе у купу.
Ганно Степанівно, мяко, але твердо мовила вона. «Невдержливий» це коли хтось голосно сміється. А хто жінку паплюжить і брата ганьбить то підла людина. Нехай ви йому співчуваєте, але не тут і не за моїм столом.
Свекруха схлипнула мовчки. Тітка Марія, дама фактична, брязнула виделкою:
А гуска бомба! Оксанко, ти молодець. Давно пора було. Він мені ще на вашому весіллі весь каблук відтоптав і навіть не вибачився! Вітю, налий мені трохи наливки, з мене досить пристрастей.
Сміх розрядив атмосферу. Віктор якось ожив, налив вина і вперше за вечір подивився на Оксану із вдячністю та повагою, яких їй бракувало останнім часом.
Пробач, я мав сам
Все добре, Ледь помітно погладила його по руці Оксана. Головне, що ми удвох. І без Гриця.
Весь вечір минув напрочуд тепло. Без Гриця повітря у квартирі стало свіжішим. Гості пожвавилися, жарти пішли добрі, навіть свекруха відтаяла й заспівала з тіткою Марією народну пісню після шматка фірмового «Наполеону».
Коли всі розійшлися, Оксана сілась біля плями від вина на скатертині подарунок мами.
Скатертина, мабуть, не відперець, смутно сказала вона.
Віктор підійшов, обняв:
Та плюнь, нову купимо! Ти сьогодні була Я не знаю, як сказати. Ти супер. Я дурень, що дозволив давити тебе. Просто звик: старший, голосніший, все йому.
Я знаю. Так сімї заводяться. Але ми ж кришталева. Тендітна, але гарна. Не дам хулігану з викрутками її розбити.
Посміялися. Нерви відпустили.
До речі, підтягнув Віктор забутий згорток, сміхота: такий же самий набір у мене вже є. Він мені його вже дарував три роки тому, напевно, потім забрав, щоб подарувати знову!
От бачиш, зіронізувала Оксана, стабільність! Прогрес!
Наступного ранку Віктор дивиться дзвонить Гриць. Погляд на Оксану, яка пє каву:
Брати не будеш? питає.
Ні. Нехай відсипається. Мені сподобалась учорашня тиша.
Мама буде переживати, буркнула Оксана.
Переживе. Треба ж щоб і в нас зуби були. Ми тепер банда?
Банда, погодилася Оксана, любителів тиші і гуски з яблуками.
Через тиждень довідалася від свекрухи Гриць уже плачеться всім, як його «бидна, але горда невісточка» без причини вигнала, а «брат бідний під лавкою сидів». Родичі кивали, жаліли, але відтоді частіше заходили до Оксани і Віктора, поводячись винятково чемно. Видно, репутація «без хамства» працює краще за «Домофон».
А скатертина, до речі, відіпралася. Оксана шалено заливала пляму сіллю і кипятком «по-бабусиному». Як і Гриця з їхнього життя: трохи мороки, трохи післясмаку зате тепер все чисто, гарно і спокійно.
