Дача спотикання донька своє повернула
Оксано, зрозумій, ситуація невиправна, Валентин Борисович потер перенісся і важко зітхнув. Марина вже два місяці мені мозок виносить.
Їй у Турції приглянулась якась навчальна програма для Дениса. Ну, для нашого сина.
Каже, хлопцю треба старт дати, англійську підтягнути. А де гроші взяти?
Ти ж знаєш, я зараз не при ділі.
Оксана повільно підняла очі на батька.
І ти вирішив, що продаж дачі це найліпший вихід? тихо промовила вона.
А який ще? батько пожвавився, подався вперед. Дача стоїть без діла. Марина туди зроду не їздить, їй там нудно, комарі ті…
Вона навіть не знає, що ділянка вже давно не на мені оформлена. Думає, виставимо на продаж і заживемо.
Оксано, ти ж у мене розумна. Давай так: ти її зараз офіційно продаси. Забереш свої гроші, які десять років тому мені дала до копійки!
А решту, що «наросло» згідно ринку, віддай мені. По-родинному.
Тобі ж не збиток. Своє повернула і батькові допомогла.
Батько прийшов без запрошення. Останні роки вони майже не спілкувались у нього давно інша сімя, свої турботи, і старша донька туди не вписувалась.
Оксана й підозрювала, що він не просто так завітав. Думала, знову попросить грошей, але Його пропозиція була щонайменше дивною.
Тату, а давай згадаємо, що було десять років тому, задумливо мовила Оксана. Коли ти прийшов і сказав, що тобі потрібні гроші на операцію і реабілітацію.
Памятаєш?
Валентин Борисович скривився.
Навіщо минуле ворушити? Вилікувався ж, дякувати Богу.
Минуле? Оксана усміхнулась, похитала головою. В мене тоді на рахунку лежали гроші, які я пять років до копійки збирала. На перший внесок за квартиру.
Я по вихідним підробляла, у відпустку не ходила, на всьому економила. І тут приходиш ти без роботи, без заощаджень, зате з Мариною й сином Денисом.
Ти в мене тоді все забрав!
Я був у відчаї, Оксано! Що мені залишалось? Під тином вмерти?
Я тобі тоді пропонувала допомогу, продовжила вона, не зважаючи на нього. Але чесно сказала: боюсь залишитись без житла і без копійки, якщо тебе не стане.
Бо спадкоємиця у тебе Марина. Вона б і на поріг мене не пустила.
Тоді тиждень все обговорювали. Памятаєш, ти написати розписку відмовився.
«Як ти можеш рідному батьку не вірити!»
А я лише гарантій просила.
Та й отримала ж свої гарантії! обірвав її Валентин Борисович. Оформили купчу, дача твоя стала.
Я тобі її продав фактично за безцінь, рівно на суму лікування.
Але ж домовилися: я користуюсь, а як матиму гроші викуплю назад.
Минуло десять років, відрізала Оксана. Десять, тату. Ти хоч раз натякнув про викуп? Хоч копійку віддав?
Ти й далі там літо жив, город садив, дрова палив, за які я платила.
Податки я платила. Дах ремонтувала три роки тому теж я.
Ти жив там як господар, ні в чому собі не відмовляючи, поки я кредит виплачувала.
Валентин Борисович витер лоба носовичком.
Не було роботи, Оксано… Ти ж знаєш, після хімії довго оговтувався. Вік уже, хто візьме?
Марина… вона натура вразлива, її робота в офісі знищує.
Живемо на прибутки від її інтернет-продажів, ледве вистачає.
Вразлива, ага? Оксана встала, заходила кухнею. А я, виходить, з грубою шкірою?
Я на двох роботах гарувала, щоб квартиру оплатити й за твій «санаторій» платити?
А тепер Марині заманулося продати мою дачу, щоб відправити синочка у Турцію?
Мою дачу, тату! Мою!
Формально, так, твоя. Але це ж тимчасове рішення. Я ж батько! Я тобі життя дав! Невже ти зараз за цю дачу триматимешся, коли брату старт потрібен?
Брату? Оксана різко спинилась. Я з цим «братом» бачилась двічі. Він ніколи навіть не привітав мене з днем народження. А Марина хоч раз спитала, як я живу? Чи знає, як я ці виплати тягнула всі ці роки?
Вона досі певна, що ти власник заводів і кораблів, просто трохи «випав із обойми».
Ти їй брехав десять років, тату.
Валентин Борисович винувато відвів очі.
Не хотів її засмучувати.
Вона ж емоційна, почала б допитуватись, навіщо я на тебе оформлюю.
На сторону?
Не чіпляйся до слів! підняв голос батько. Я ж справу пропоную! Дача нині в пять разів дорожча, ніж тоді. Ринок злетів.
Ти забереш свої двісті тисяч гривень, що дала мені на лікування, по-чесному. А ще чотириста тисяч зверху мені.
Мені треба Дениса влаштувати, Марині зуби зробити, машину поміняти розвалюється вже.
Тобі ж ці тисячі нічого не змінять, у Києві квартиру купила, влаштувалась.
Допоможи родині!
Оксана дивилась на нього, не впізнавала. Де той чоловік, що колись казки їй читав?
Ні, сказала вона просто.
Що «ні»? батько застиг з відкритим ротом.
Я не продаватиму дачу. І вже точно не віддам тобі ані копійки зверху.
Дача належить мені і по праву, і по совісті.
Ти десять років жив там безплатно, одужав, насолоджувався. Вважай, це моя допомога тобі.
Але на тому все.
Ти серйозно? обличчя Валентина Борисовича стало багряним. Хочеш у батька останнє забрати?
Якби не я, дачі не було б! Її ще твій дід будував!
Саме дід. І він би в труні перевернувся, якби побачив, що ти розпродуєш родове гніздо, щоб сплатити сумнівні курси для хлопця, котрий у девятнадцять і пальцем не вдарив.
Оксано, схаменися! він підскочив. Ти мені повинна! Я тебе виховав! Якщо зараз не погодишся, я всім розкажу, яка ти жаднюга.
Я Марині все розповім, вона такої тобі наробить Побачиш!
Ми в суд подамо! Оспоримо угоду! Кабальна угода, ось! Ти скористалась моєю хворобою, видурила майно!
Оксана гірко посміхнулась.
Спробуй, тату. В мене збереглися всі виписки з лікарні. Всі перекази на твоє імя.
І договір купівлі-продажу у нотаріуса, коли був ти вже у ремісії.
Твоя Марина сильно здивується, коли дізнається, що ти продав дачу ще до того, як Денис у перший клас пішов.
Ти ж їй про «спадщину» казав?
Оксано батько раптом заговорив лагідно. Доню, змилуйся. В Марини зараз важкий період
Якщо дізнається про все, вижене мене. Вона ж молодша на пятнадцять років, а зі мною лише через стабільність.
Як не буде дачі і грошей я їй не потрібен. Хочеш, щоб твій батько по вокзалах блукав?
А думав ти про це раніше? Оксана аж стиснула кулаки. Коли десятиліття не працював? Коли дозволив Марині лізти в борги? Коли обіцяв їй золоті гори за мій рахунок?
Тобто не допоможеш? Валентин Борисович випростався. От і виростив доньку
Іди додому, тату. Розкажи Марині правду. Це єдиний спосіб зберегти залишки гідності.
Поперхайся тією дачею! кинув він, минаючи її. У мене більше немає доньки! Забудь мій номер!
Він пішов, а Оксана зітхнула: наче він і був коли їй батьком.
Батько залишив її, коли їй минуло сім.
***
Дзвінок пролунав у суботу зранку. Номер був незнайомий.
Алло?
Це Оксана? і Оксана одразу впізнала мачуху. Ти хто така, дівко?
Думаєш, ми не знаємо, як ти Валентина надурила? Він мені все розповів!
Підсунула йому папери, як він після наркозу нічого не тямив!
Доброго ранку, Марино, спокійно відповіла Оксана. Хочете поговорити без крику.
Яке ранку?! Ми вже до суду готові!
Мій адвокат сказав: таку угоду скасують у два рахунки. Ти нажилася на батьковій болячці, родову дачу задарма забрала.
Ми тебе по світу пустимо!
Марино, послухайте мене уважно.
Я розумію, Валентин Борисович розказав вам свою версію. Та в мене є всі докази того, що гроші пішли на лікування.
Іще я зберегла всі повідомлення за десяток років, де він дякує мені, що я тримаю дачу і дозволяю йому там жити.
Там чорним по білому: «Дякую, доню, що не кинула, що дача в надійних руках».
Як гадаєте, що скаже суд?
На тому кінці телефоном настала тиша Марина такої підготовки не чекала.
Ти зміюка, прошипіла вона. Тобі мало своєї квартири? Сину хочеш останнє забрати? Денисові треба вчитись!
Денисові краще йти працювати, відрізала Оксана. Як я в його віці.
А вам, Марино, пора дізнатись правду. То були «акції», так? Він вам про це розказував?
Які акції? у Марини затремтів голос.
Ті, що ніколи не існували. Він просто брав гроші з моїх переказів, а вам казав то «дивіденди».
Подивіться історію його переказів, якщо не вірите. Чоловік вас обманював! Просив у мене, прикриваючись хворобою.
Я сама лиш недавно все зрозуміла.
Марина кинула слухавку. А ввечері Оксана отримала від батька повідомлення.
Лиш три слова: «Ти все зіпсувала».
***
Вона не відповіла. За кілька днів від сусідів дізналася: Марина влаштувала грандіозний скандал.
Гнала, речі з вікон дачного дому летіли, аж поки поліція не приїхала.
Виявилось, що Марина, вірячи в скорий продаж, уже влізла в борги, взяла в банку величезний кредит під шалені відсотки на той обіцяний «старт» для сина.
Валентинові Борисовичу довелося виїхати. Марина подала на розлучення, коли дізналася про весь масштаб брехні чоловіка.
Син Денис, звиклий до легкого життя, батька не пожалів швидко перебрався до своєї дівчини, сказавши: «Старий сам винен».
Де тепер батько Оксана не знає. І дізнаватись не збирається.
