Колись давно, ще в тихі часи, коли у нашій хати в маленькому селі під Київським шкіром стояв затишний сад, я вирішила більше не запрошувати гостей до себе. І це не через те, що не хотіла витрачати гроші у мене був власний будинок, стіл, а на кухні достатньо місця, щоб ставити страви.
Причина була інша щоденний марафон приготування їжі і подальшого прибирання. Я добре вмію готувати, це навіть моя гордість, проте проводити половину дня в печі, перемішуючи борщ чи вареники, приносило мені мало радості. Коли приходили діти та чоловік Михайло, я із задоволенням вигадувала нові рецепти, а для гостей, яких треба задовольнити всіх, я не готова витрачати свою енергію. Якщо до нашого дому завітали родичі з Харкова чи друзі з Львова, я змушена була стояти над плитою, доки в гостях лунало сміяння й розмови. При цьому вони рідко пропонували допомогу прийшли ж, щоб відпочити. Після їх відходу залишалося ще кілька годин, щоб прибрати сліди їхнього візиту.
Навіть коли гості залишали будинок, вони не залишали сміттєвих куп. Не було розкиданих обгорток, а все ж у домі панувала безладність: меблі переставляли, і їх доводилося ставити на місце, іграшки дітей розлогаються по підлозі, постільна білизна потребує заміни. На столі залишалися плями, на шторах сліди, а іноді діти випадково розбивали вазу на підвіконні, що вимагало не лише зібрати землю, а й пересадити квітку. Іноді ламаються замки чи дверні ручки це вже справжнє випробування.
Ці діти, чужі нам, не підлягають нашому контролю, а їхні батьки зайняті своїми справами і не можуть доглядати за ними. Тож я залишалася не лише кухарем, а й прибиральником усього будинку.
Коли гості цікавилися нашим сімейним життям, я намагалася сховати все зайве: не прала білизну, а особливо нижню, коли знала, що хтось зайде. Проте вони все одно просили відкрити шафу і подивитися, що в ній. Дехто навіть вивчав кухню до дрібниць, ніби це був їхній особистий простір. У нашій крихітній квартирі, заповненій меблями, вазами та підвісними квітами, гості часто брали гілочку, щоб забрати її додому.
Колись я думала, що це моя провина що я погано ставлюсь до гостей. Але після багатьох відвідин зрозуміла, що не хочу даремно витрачати сили на готування і прибирання. Тепер я краще зустрічаюсь з друзями в кавярнях, гуляю в парку і повертаюсь до чистої, спокійної хати.
