Незважаючи на заперечення дружини, я запросив маму додому, аби вона могла познайомитися з нашою новонародженою внучкою.
Моя мама справжній кошмар, коли мова йде про спілкування. Вона ніколи не поважає чужі кордони. Наприклад, вона не ставилася до моєї дружини добре не через якунебудь конкретну причину, а просто тому, що я одружився з нею і вона не могла бачити, як я віддаляюся.
Три тижні тому наша Оленка народила маленьку дівчинку.
Мама настояла, що хоче бути присутньою в пологовому будинку, а Оленка хотіла, щоб я був єдиним, хто там залишиться. Тож під час пологів мама сиділа в холі лікарні і голосно крикала по всьому поверху, що вона заслуговує побачити, як народжується її онука.
Щоразу, коли мама заходила до нашого будинку, вона хвилювалася про все навкруги і осуджувала Оленку, бо та, на її думку, погано веде справи по дому. Вона навіть твердо стверджувала, що Оленка буде поганою матусею.
Після цих зауважень Оленка втратила терпіння і дала мені ультиматум: «Твоя мама більше не ступатиме нашими підлогою». Я її розумію ніхто ж не хоче, щоб його честь піддавали приниженню в його власному домі.
Коли ми нарешті привезли дівчинку додому, бабусі і дідусі захотіли її бачити.
Оленка погодилася, щоб моя тествиця завітала одного разу, але лише за умови, що вона «затає зубами». Мама запевнила, що не порушить цю умову, проте коли переступила поріг, одразу розплескала коментарі:
«Тут так брудно! Якщо так живете, то живіте і так. Але з поваги до мене хоча б прибирайте».
Оленка знову втратила самовладання і оголосила, що у мамі більше немає права на візити, а дитина буде бачити її лише коли ми цього захочемо.
Минуло майже два тижні, бабуся й дідусь вже познайомилися з малечею, мій батько теж заглянув. Проте мама все ще не приходила, а Оленка не хотіла її бачити. Ми не виходили з малечею на вулицю, бо в нашій частині погода була «не зовсім затишна».
Позавчора Оленка мала візит до лікаря, а я залишився вдома з донечкою. Я вирішив використати випадок і запросити маму, щоб вона подивилася на онучку. Вона прийшла, а я сказав, що у нас є лише дві години, поки Оленка не повернеться. Але мама не хотіла йти! Скільки б я не вмовляв, вона залишилася.
Оленка, звичайно, повернулася і знайшла маму, що обіймає дитину. Від цього вона зіпсувала нерви вона кричала на мене і на маму, вимагала, щоб та вийшла.
У моєму серці промовила думка: «Тримай язик за зубами, Оленко, і розслабся, бо це мій дім і моя дитина, і якщо я хочу, щоб мама її бачила, то ти не можеш мене зупинити, а тим більше вигнати її».
Оленка в кінцевому підсумку вигнала і маму, і мене з дому. Вона більше ні з ким не хоче говорити. Я переїхав до батьків і сподіваюся, що вона скоро заспокоїться і все повернеться на свої місця.
