Коли я сідав у літак, то з подивом побачив, що наші місця вже зайняті.
Моя дружина і я планували поїхати в гості до родичів у Київ. Ми придбали два квитки на літак, спеціально вибираючи місця біля вікна, щоб дорога була комфортнішою та затишнішою.
Я добре знаю, що в літаку такого типу три ряди сидінь. Тому при покупці обирав так, щоби ми сиділи поруч, а одне місце саме біля вікна. Я хотів, щоб дружина могла насолоджуватися краєвидами над Україною.
А коли зайшов на борт, бачу на наших місцях уже розташувалися незнайомі люди. Перевірив квитки: все вірно, місця ті, що треба. На моєму сидінні була якась жінка, а на місці дружини її маленький, приблизно пятирічний хлопчик. Вони поводилися так, наче це їх звичне місце, і ніби й не підозрювали, що чинили щось недобре.
Вибачте, але ви зайняли наші місця, звернувся я до пані.
Жінка не звернула уваги. Моя дружина, Настуня, повторила вже голосніше. Тоді жінка повернулася й прохолодно сказала:
Мій син дуже хотів сидіти біля вікна. Хто перший зайшов, той і зайняв місце. Ми не будемо мінятися. Там в середині є порожні місця присядьте там.
Перепрошую, але ці місця я навмисно бронював заздалегідь. Прошу вас пересісти, не створювати конфлікту і просто дотримати елементарні правила.
Хіба ви не бачите, що дитина дуже хвилюється? Якщо я зараз його пересаджу, він розсердиться. У вас що, немає своїх дітей? Ви ж дорослі поступіться
Настуня й я вирішили не вступати у суперечку й звернулися до стюардеси. Коли вже та попросила жінку зайняти свої законні місця, вона невдоволено піднялася й перейшла до середнього ряду.
Чому пані так хотіла віконце для свого сина, але не подбала про це завчасно, коли купувала квиток? Просто неочікувана жадібність.
Добре, що стюардеса швидко розв’язала проблему, бо конфлікт міг затягнутися й зіпсувати настрій усім. Інші пасажири мовчки підтримували мене, бо я не сварився, не створював шуму, а прагнув врегулювати ситуацію мирно.
Дивно лише одне звідки у деяких людей з дітьми зявляється думка, що для них мають бути особливі привілеї? У нас теж є діти, але ми не забираємо чужі місця і не проходимо без черги. Це ж справа культури та поваги.
Добре, що далі подорож минула спокійно. Сподіваюся, та жінка винесе урок і наступного разу купить квиток із вибором місця, щоб не створювати неприємностей ні собі, ні іншим пасажирам.
Цей випадок нагадав мені: у житті немає нічого важливішого за взаємну повагу. Не варто за рахунок інших здобувати комфорт собі. Кожен із нас відповідальний за те, який настрій буде у наших сусідів і у своїй країні, і просто в літаку над рідною землею.
