«Не хочу іншої невістки, а ти роби, що хочеш!» сказала мені мама.
Я, Олександр, закінчував навчання в університеті у Львові й вирішив: настав гарний час одружитися зі своєю першою коханою зі школи, Ганною! Ганна була красивою, але найголовніше щирою та розумною дівчиною. Вона якраз дописувала свою дипломну роботу. Ми домовилися, що відгуляємо весілля одразу після її захисту.
Вирішив розповісти мамі, що хочу взяти шлюб, та новина їй не сподобалася. Вона одразу заявила, що або я беру за дружину Оксану дочку наших сусідів, або не одружуюсь взагалі. Потім мама спитала: що для мене важливіше кохання чи карєра? Вона постійно мріяла, щоб я став успішною людиною.
Оксана була зі заможної родини, до того ж, вона, здається, давно мала до мене почуття. А я був по вуха закоханий у Ганну, яка росла в простій сімї. Мати Ганни мала погану славу… Що скажуть люди на все це?
«Мені іншої невістки не треба, роби, як знаєш!» наполягала мама.
Я намагався переконати її ще довго, та все було марно. Зрештою мама заявила, що якщо я одружуся з Ганною, вона мене відріже від родини. Я злякався. Ще пів року ми зустрічалися з Ганною, але наші стосунки почали згасати.
В результаті я одружився з Оксаною. Вона справді була в мені закохана, але великого весілля ми не робили я не хотів, щоб Ганна бачили мої фотографії. Оскільки Оксана була з багатої родини, ми оселилися у великому будинку її батьків під Києвом. Батьки допомогли мені з роботою та зростанням у карєрі. А щастя все одно так і не відчув.
Я не хотів дітей. З часом Оксана зрозуміла, що не переконає мене у зворотному, і сама подала на розлучення. На той момент мені виповнилося сорок, а Оксані тридцять вісім. Вона згодом вийшла вдруге заміж, народила дитину й по-справжньому зажила.
А я ще довго мріяв про життя з Ганною, пробував її знайти, але все було марно мов крізь землю провалилася. Потім дізнався від знайомих, що після нашого розлучення вона поспішила заміж за першого зустрічного, який виявився нікчемою й злочинцем. Він побив її до смерті.
Після того я повернувся у стару квартиру батьків у Львові й потонув у самотності та алкоголі. Щодня переглядав наше спільне фото й ніколи не зумів простити мамі того, що сталося.
Зараз на душі важко, але я зрозумів свою помилку: не можна дозволяти страху та чужим амбіціям керувати власною долею. Потрібно вміти відстоювати свої почуття та вибір, інакше ніколи не станеш щасливим насправді.






