Щасливі жінки завжди виглядають прекрасно
Ой, ти знаєш, Настя дуже переживала, коли її чоловік зрадив. У сорок років залишилася сама у своїй квартирі в Києві, а донька Галина навчалася у Львові в університеті. А Сергій, її чоловік, два місяці тому прийшов з роботи й каже:
– Я йду, я закохався.
– Ти що, куди, в кого? розгубилася Настя.
– Ну як усі чоловіки. В іншу. Мені з нею добре, про тебе забуваю повністю. Не вмовляй, я все вирішив, навіть якось буденно так сказав, наче нічого страшного не відбулося.
Склалася швидко, кинула речі до валізи й був як і не було його грюкнув дверима.
А Настя плакала, мучилася, й їй здавалося, що більше добра вже не буде. Здавалось, що життя зупинилося. Вона нікого не хотіла бачити, телефон бринів Галина дзвонила, подруга дзвонила, Настя відповіла якось неохоче й відразу кидала слухавку. На роботі теж на неї всі дивилися по-різному хтось шкодував, а хтось підсмоктувався.
Настя навіть думала:
– Може Сергію все це набридне, він повернеться, я його прощу і прийму, бо ж я люблю його.
Вихідний, сонячний ранок, а вставати й нема куди спішити. Але піднялася. Ближче до одинадцятої задзвонив телефон.
– Ой, хто там з ранку дзвонить, не хочу ні з ким говорити, подумала й не відповіла, але машина глянула, номер був чужий. А раптом це Сергій, може телефон йому вкрали чи сімку змінив, проскакує в голові. Може повертається, треба було взяти слухавку.
Поки думала, знову дзвонить.
– Алло?
– Привіт! такий веселий жіночий голос.
– Алло, хто це? відповіла Настя роздратовано.
– Настю, це ти? Ти що, стару подругу не впізнаєш? Це я Одарка!
Настя розчарувалась, бо хотіла почути Сергія.
– Ну
– Настю, ти себе нормально почуваєш? Що з тобою?
– Не нормально, промовила Настя і вимкнула телефон, а сльози потекли градом.
Сіла на диван, намагаючись трохи заспокоїтися. А тут дзвінок у двері. Настя аж підскочила, знову подумала: «А раптом це Сергій».
Відкриває а там красива жінка, ледве впізнала Одарку, свою колишню однокласницю.
Одарка вишукана, яскрава помада, парфуми шалені, одяг сучасний. Після школи вона поступила до університету в Харкові, а потім були в гостях лише один раз років із пятнадцять тому. В школі були нерозлучними на дискотеки разом, хлопців обговорювали, секретами ділилися.
– Ой, ти красуня! вирвалося в Насті.
– Привіт, подруго. Я завжди така була, а ти оглянула її ну що, в квартиру пустиш чи як?
– Заходь вже, відповіла Настя.
Одарка не прийшла з порожніми руками на кухню, з пакета дістає пляшку грузинського вина, тортика й мандарини.
– Давай келихи, відмітимо зустріч! Я ж не памятаю, коли ми востаннє спілкувались! крутила розмову Одарка, а Настя різала торта, лише слухала.
Подруга відкрила вино, налила «За зустріч!» і махнула келих. Настя за нею на дно.
Другий келих «За нас!» І тут закрутилося Настя захотіла вилити душу. Одарка слухала мовчки, а коли Настя вже все вимовила, знизала плечима.
– Господи, Настю, я думала щось страшніше.
– Ти не розумієш, твій чоловік тебе не кидав.
– Та він би й не кинув, бо я його перша вигнала, коли дізналася за його інтрижки. Подала на розлучення, він офігів. Думав, що я нічого не впізнаю
– Мабуть, ти його й не любила.
– Любила, дуже навіть. Але не переношу, коли мене ображають. Коли тебе зраджують це не любов.
– Одарко, ти якось усе просто робиш.
– Просто, ти вічно сама все ускладнюєш. Де твоя донька?
– Вчиться у Львові, живе в тітки Оксани.
– Все ясно цей твій Сергій обірвав стосунки і з тобою, і з дитиною, а ти ще скучаєш.
– Бо люблю його
– Та досить, Настю! Зараз тебе вилікуємо. Депресія тебе обняла.
– Як лікувати? Таблетки?
– Які таблетки? Потрібна зміна образу, шопінг, нова закоханість!
– Ой-йой
Все, збирайся їдемо на шопінг, потім до перукаря! захоплено промовляє Одарка. Є у тебе готівка, чи якась «заначка»?
– Є, ми з Сергієм відкладали на машину
– Нехай радіє, що забрав старий «Ланос». Ти зараз подаси на розлучення, забудеш його! Якщо хочеш, можемо ще й на машину розділити, хай подавиться!
– Нехай забирає, вже сказала Настя та махнула рукою. Одарко, ти назавжди повернулась до Києва?
– Назавжди. Не хочу в Харкові. А ти давай вибирайся із домашнього одягу, зробимо шалену прогулянку по магазинах. А ще, Романка Коваль дзвонила через тиждень зустріч випускників! Підемо! Багато хто буде, навіть наші хлопці вже розлучені. Памятаєш, як Петро з тобою бігав з сьомого класу?
– Та хто мене захоче, яка з мене молода
– Ой, Настю, як ти так до себе ставишся?! Тільки себе люби, себе плекай! Бачиш зараз із тебе зробимо молоду леді! сміялася Одарка, виходячи з квартири. Знаєш тітку Катю біля твоєї мами? Вже пятий раз заміж виходить і ніяк не може обрати між двома кавалерами!
Через кілька годин Настя дивиться в дзеркало і не впізнає себе.
– Це що за перетворення? Зовсім інший колір, коротка стрижка і так гарно, що сама б не відгадала!
А потім вечір зустрічі зібралися в гарному київському кафе, майже всі, кого не змогли побачити через відстані. Дивляться, обговорюють, Настю мало хто впізнав! А Петро, такий солідний, очей не зводить з Насті.
– Настю, ти змінилася неймовірно! Ти ще гарніша, ніж у школі. Я завжди тобою захоплювався, але ти обрала СергіяА де він?
– Нема, залишив мене, усміхається Настя, легко.
– Залишив?! Та це жарт? Таку не кидають!
– От бачиш, але це на краще.
– Так і є! Я вже два роки розлучений. Був бізнес, дружина, син дорослий. Але два роки тому бізнес був на спаді, і жінка пішла до молодого. Та я справи підняв ще краще, ніж до того.
А уяви набережна, вечір, Настя з Петром після театру гуляють. І тут навпроти сам Сергій, схудлий, іде один. Не впізнав відразу, дивиться, очі округлилися.
– Мабуть, там і голодає, подумала Настя.
Сергій, як минав, вдивлявся чи це вона?
– Настю?
Вона повертається, усміхається:
– О, привіт Познайомся Сергій, мій колишній чоловік, каже Петрові.
– Привіт не впізнав, відповідає Петро, а я майбутній чоловік Насті.
Сергій аж рота роззявив, а Настя здивувалась Петро ще нічого не пропонував, але приємно!
– Як справи? чіпко й весело спитала Настя.
– Та так Ти зайшла нібито ще гарніше, виглядаєш чудово!
Настя ще сильніше всміхнулася і взяла за руку Петра:
– А щасливі жінки завжди виглядають прекрасно.
– То тобі пощастило, пробурмотів Сергій.
– Тепер усе попереду, відповіла Настя і рушила далі з Петрові, відчуваючи гарячий погляд колишнього на спині.






