Посуньтеcя, ми тут поживемо рокiв десять
Свекруха трохи помовчала, а потім несподівано сказала:
Ой, Оленко, Галя така енергійна жінка Як забє собі щось у голову все, не зрушиш. Теж її зрозумій: вона ж Марічку хоче на науку вивести, дати освіту
За мій рахунок? Олена зупинилася перед дзеркалом.
Із відображення на неї дивилася бліда жінка з розпатланим волоссям.
Клавдіє Іванівно, зупиніть їх. Нехай виходять на найближчій станції та їдуть назад. Я їх не зустріну. Квартиру не дам.
А як же я їх зупиню? свекруха аж ледь не заплакала. Вони вже в дорозі. Галя ж кредит на навчання взяла, у них на житло взагалі жодної копійки нема. Вона так сподівалася на твою допомогу. Олю, вижени квартирантів, що з того тобі? Рідна кров же
Рідна? Я цю Марічку, вашу племінницю, два рази бачила в житті! Я маю людей вигнати на вулицю, залишити своїх батьків без підтримки, а доньку без гуртків, лише тому, що ваша сестра так вирішила?
У кишені пискнув месенджер. Олена, не знімаючи пальто, витягнула телефон. Повідомлення було від Галини, сестри свекрухи.
«Олю, привіт! Ми вже в поїзді. Квитки на 19:40, завтра вранці будемо у Києві. Зустрічай нас з Марічкою.
Скинь адресу своєї однушки, бо минулого разу не записали. Де ключі брати?»
Олена заніміла. Вона перечитала текст тричі, сподіваючись, що то помилка. Яка однушка? Яка Марічка?
Мамо, ти чого там? Софійка визирнула з коридору. Їсти хочеться.
Зараз, зайченя, Олена машинально погладила дочку по голові, не зводячи очей із екрану.
Вона набрала номер Галини. Трубку зняли миттєво, на фоні чулося дзижчання коліс та чийсь гучний сміх.
Алло, Оленко! тітчин голос аж бринів від радості. Ну що, дійшло смс? Ми хотіли зробити сюрприз, щоб ти не метушилася із готуванням, самі все купимо!
Галя, стійте, перебила Олена. Я нічого не розумію! Куди ви їдете?
Як куди? До Києва! Марічка ж вступила, я ж тобі ще весною казала. На бюджет не пройшла, та нічого, буде на платному.
Ми речі зібрали, їдемо влаштовуватися у твоїй квартирі.
У моїй де? Олена притулилася спиною до стіни. Тій, яку я вже шість років здаю? Галя, ви що, з глузду зїхали?
Ой, не перебільшуй! тон Галини різко став гострішим. Шість років тому, коли твоя бабуся тобі ту однушку залишила, ми ж усі за столом сиділи, памятаєш?
Я ще тоді сказала: «От Марічці буде де жити, як на навчання подасть». А ти промовчала! Значить, погодилась. Ми всі ці роки на це й розраховували.
Я промовчала, бо подумала, що це дурна жартівка! вже майже крикнула Олена. Я нікого туди запускати не збиралася.
Там люди живуть, родина з дитиною. У нас договір, вони платять вчасно. На ці гроші мої батьки-пенсіонери купують ліки і Софійка ходить на гуртки.
Ви про що взагалі думали, коли квитки купували?
Ми думали, що всі ми РОДИНА! закричала Галя. А кияни, видно, вже сорому не мають.
Племінницю на вокзалі лишити хочеш? Ти чоловікові своєму дзвонила? Він знає, що ти рідню на вулицю виставляєш?
Чоловік у відрядженні під Харковом, там звязок майже відсутній. До того ж, це моя квартира, Галя. Моя, чуєте?
Куплена бабусею і записана на мене. Сашко не має до неї стосунку.
Овва, як заговорила! Марічко, чуєш? Дружина брата твого нас знати не хоче! Але нічого, приїдемо розберемося.
Все, звязок поганий, завтра біля платформи зустрінемось.
Трубку покрили короткі гудки. Олена стояла ошелешена.
Софійко, йди на кухню, там запіканка в холодильнику, сама розігрієш, крикнула вона дочці і тремтячими руками знову набрала свекруху.
Клавдія Іванівна брала довго.
Так, Оленко, слухаю.
Клавдіє Іванівно, ви знали, що ваша сестра з дочкою їдуть до Києва жити в Мою квартиру?
Ну… Галя щось таке казала… Я думала, ви домовилися, пробелькотіла свекруха.
З ким домовилися? Олена вже ходила туди-сюди коридором. Я вже сім років здаю квартиру.
Половину грошей висилаю батькам на ліки. Ви ж знаєте, як їм важко на одну пенсію.
Друга половина це Софійчині танці та басейн.
Чому ви їм не сказали, що це неможливо?
Не кричи на мене, в голосі свекрухи зявились образливі нотки. Я взагалі тут ні до чого. Розбирайтесь самі.
Тільки Сашкові не дзвони, не нервуй його, у нього важливі зустрічі, і так переживає.
Олена кинула телефон на диван. Чоловік інколи уникав сімейних конфліктів, але як це стосувалося його мами чи тітки ставав покірним.
Та, Олю, вони ж із райцентру, у них своє бачення життя, казав він. Простiше поступитися
Вона спробувала додзвонитись до чоловіка. «Абонент поза зоною». Звісно. Коли треба завжди поза зоною.
***
Скандал вибухнув гучний. Галина почала дзвонити ще о пятій ранку, вимагаючи, щоб Олена негайно приїхала на вокзал.
Ми втомилися, їсти хочемо! Ще й холодно тут, уже змерзли. Ти спиш досі? Вставай! Щоб через пятнадцять хвилин тут була!
Олена, сонна, не одразу второпала, з ким говорить. Згодом різко відповіла:
Відчепіться від мене! Я не приїду! І в свою квартиру вас не впущу. Все, бажаю удачі. Вистачить.
Після десятого дзвінка тітчин номер потрапив у чорний список.
Галя почала дзвонити з номера Марічки довелось заблокувати і його.
Цілий день Олену донимала Клавдія Іванівна: благала дати родичам шанс, просила, лякала, що все скаже синові
А ввечері приїхав Сашко чоловік повернувся з відрядження несподівано.
Олю, що там у вас сталося? спитав він з порогу. Мама дзвонить, у сльозах, каже, що ти Галю на вулицю вигнала.
Олена, поцілувавши чоловіка, пояснила:
Вони приїхали без попередження. Відразу почали вимагати, щоб я переселила квартирантів і впустила Марічку безкоштовно, мінімум на 5 років.
Сашку, хіба так можна? Совість є в людей? Та вони вже непогано влаштувалися у твоєї мами.
А ти чого приїхав?
Та мама наполягла, зітхнув чоловік. І Галя весь телефон обірвала
Олю, може, таки поступимось? Поки не знайдуть гуртожиток
Олена похитала головою:
Сашко, гуртожитку ніякого й не буде. Вони й документи не подавали, Галя була впевнена, що в них уже є квартира. Моя!
Уявляєш рівень самовпевненості? Вони не шукали варіанти, вони просто їхали у свою квартиру.
Мама каже, ти колись обіцяла
Я тоді мовчала на поминках. Не до того було, хай би собі мріяли.
Галя вже шаленiє. Сказала, ми для них не існуємо. До інституту далеко, тому у мами вони не залишились.
Я їм переслав три тисячі гривень, нібито щось винайняли
От і добре! Олена вдарила долонею по столу. Це найкраща новина за день. Я навіть через ці гроші не сваритимусь. Головне, що відірвалися!
Сашко стомлено зітхнув і опустив голову:
Вони якусь кімнату у комуналці зняли. Галя кричить, що там таргани і сусіди-пияки.
Нехай звикає. Хочеш жити в столиці мусиш думати наперед, а не чекати, коли родичі, яких бачила двічі за все життя, подарують житло. Між іншим, жодного разу мене з днем народження не вітали!
Олена розвернулася в спальню, чоловік рушив слідом.
Олено, якось незручно вийшло Виходить, ми й справді їх кинули.
А раптом щось трапиться? А якщо сусіди буйні? Якщо образять?
Тобі не шкода Галю?
Олена різко повернулася:
Сашко, я маю доньку, батьків, за яких відповідаю. І квартира, яку бабуся заробила працею, не для роздавання знайомим із села.
Чому я їх маю жаліти? Поясни!
Чоловік замовк, а Олена додала:
Будеш вечеряти? Піду розігрію. І давай закриємо цю тему. Хочеш допомагати родичам допомагай своєю зарплатою.
А квартира здається. Виселяти квартирантів я не збираюсь. Ось так.
Добре, ти права. Я б теж не зрадів, якби твої батьки приїхали до моєї мами на дачу й сказали: Посуньтесь, ми тут поживемо років десять.
Після вечері, коли Сашко пішов у душ, Олена глянула на телефон. Висіло непрочитане повідомлення від свекрухи:
«Олю, ну так не можна. Галя захворіла від нервів. Привези їм хоч продуктів.
Візьми побільше, щоб вистачило на тижнів зо два.
Обовязково мясо, овочі, фрукти й шоколадні цукерки. Каву, чай, гігієнічні товари, олію соняшникову.
Можна рибу. Консерви не бери Галя таке не їсть. Адреса:»
Олена й свекруху заблокувала. Нехай кілька днів побуде у чорному списку.
***
Ніч минула спокійно телефон не дзвонив.
Вранці Галина приперлася о сьомій стук у двері був настирливий.
Олена відчинила, поки всі спали.
Сестра свекрухи одразу кинулася до неї:
Спиш, значить, у теплі, під ковдрою? І зовсім не цікавишся, як ми з Марічкою ночували?
Жахливо! На голову валилася тюпа тарганів, холод собачий, бруд скрізь, підлога як лід!
Справа всю ніч хтось Ой у вишневому саду горланив, а зліва кричали.
Сумління маєш? Дозволиш ріднім людям в таких жахливих умовах жити?
Я з тобою сваритись не хочу. Не хочеш виганяти квартирантів? Добре! Ми тоді з Марічкою до тебе переберемось!
У вас трикімнатна квартира, виділіть одну кімнатку. Беріть більшу, нас ж двоє!
Тільки не хвилюйся довше трьох-чотирьох місяців, може й півроку, не затримаюся.
Потім назад поїду, як донька освоїться.
Олена оторопіла:
Забудьте сюди дорогу! Давайте не будемо остаточно сваритися.
Мені викликати поліцію? Без проблем.
Вам навіщо зайві клопоти?
Галина почервоніла так, що Олена навіть злякалася.
Та щоб ти Щоб твоя донька усе життя в двірниках працювала без освіти!
Ще ти до мене підеш по допомогу не пробачу ніколи!
Олена просто зачинила двері перед родичкою. Галина ще кілька хвилин кричала на сходах, а потім пішла.
***
Сварка з Галиною зіпсувала стосунки і зі свекрухою Клавдія Іванівна більше з невісткою не розмовляє.
Сашко маму відвідує, допомагає, внучку інколи привозить, але в його квартиру Клавдія Іванівна більше не заходить.
Олена лише зраділа на один клопіт менше.
