Щоденник, 14 червня
Мамо, знайомся, це Євгенія, моя наречена, з порога сказав Михайло й ніжно обійняв розгублену дівчину. Сьогодні ми подали заяву в РАЦС.
Вітаю, розгублено відповіла Оксана, витираючи руки рушником. Вона щойно завершила ліпити вареники на вечерю. Заходьте, не стійте в дверях.
Я була неприємно вражена. Михайло моя гордість, моє усе життя Добрий хлопець, завжди уважний і слухняний, а тут таке! Поставив маму перед фактом весілля.
Мені було дуже боляче, що я дізнаюсь новини останньою. Хіба я якась звірюка й не зрозуміла б його бажання створити власну сімю? Навпаки пораділа б, допомогла б з підготовкою до весілля
Мамо, прости, що раніше не розповів, незграбно обняв мене син. Усе так раптово сталось Закохався, як хлопчина! З першого погляду і назавжди.
Та ти й є ще хлопчина, хіба двадцять пять це вже вік? посміхнулась я, ховаючи образу глибоко в собі. Давай краще поговоримо про далі. Де жити будете?
Поки у вас, якщо ти не проти, Михайло полегшено зітхнув, побачивши, що я не серджуся. Потім, може, щось купимо.
Чого ж мені бути проти? здивувалась я. У нас велика квартира, всім місця вистачить.
Євгенія, котра скромно стояла на порозі, задоволено посміхнулася, хоча одразу ж повернула стриманий вигляд. Зараз їй головне сподобатися мені, а вже після весілля справжній характер покаже.
******************************************
Весілля справили розкішне. За для улюбленого сина я розщедрилася спустила усі свої заощадження. Ще й путівку на Чорне море молодятам оплатила нехай трохи відпочинуть поки є час. Незабаром буде не до відпочинку, бо Євгенія повідомила, що вагітна.
Вибір сина я, може, й не заперечувала, але щось в цій дівчині здавалось мені неприродним. На все погоджується, завжди мила посмішка
Моя сестра Леся тільки сміялась з моїх скарг.
Дякуй долі, що маєш таку невістку! А якщо й справді чогось боїшся зачекай. Справжню себе вона покаже, як тільки почуватиметься господинею. А потім Леся посерйознішала. Та все ж пильнуй її, якщо щось відчуваєш не так. Може, перед Михайлом вона янголятко, а насправді ще та чортяка.
Слова Лесі виявились пророчими. Як тільки у паспорті зявився омріяний штамп, Євгенія змінилася до невпізнаваності. Користуючись тим, що Михайло допізна затримується на роботі, вона почала мене відверто зневажати.
Вона не соромилась казати, що зайвим у нашому домі місця немає. Вперше почувши таке, я ледь не впала зі стільця. Це я зайва! Того ж вечора я пішла до сина з проханням вплинути на дружину.
Мамо, ти, мабуть, щось не так зрозуміла, відмахнувся Михайло, щиро не вірячи, що його кохана могла таке сказати. Вона хороша, добра і взагалі найкраща!
Євгенія, почувши це, вдоволено посміхнулась. Її задум працює.
Через кілька днів вона зустріла Михайла з роботи в сльозах. Розповідала, що боїться залишатися зі мною наодинці, мовляв, я намагалася її отруїти.
Ти ж знаєш, ридала вона, що у мене страшна алергія на мед. Я сьогодні рано прокинулася, вирішила допомогти твоїй мамі з сніданком. Підійшла на кухню, а вона, уяви собі, в тісто для млинців мед додає! Я налякалася!
Михайло зірвався в той же вечір. Почав кричати, що вже не маленький, сам вирішує своє життя і не дозволить, аби хтось ображав найдорожчих людей.
Я не розуміла, через що син улаштував істерики. На всі питання він реагував агресивно. У мене похапцем заболіло серце, руки затремтіли дістала таблетки, але Михайло, здається, цього вже не бачив.
Я не витримала, взяла пальто й подалась до Лесі. Не усвідомлювала, у чому моя вина, чому мій хлопчик тепер поводиться так байдуже Було боляче й образливо.
Не дійшовши кілька метрів до підїзду Лесі, мені стало зовсім зле. Я втратила свідомість.
******************************************
Минуло два тижні від дня похорону. Михайло ходив, наче тінь, й усе звалював на себе. Євгенія намагалась його втішити, підсовуючи склянку води.
Коханий, я розумію твій біль, але життя не зупиняється, пригортаючи вже кругленький живіт, говорила вона. Дивитись на тебе у такому стані і мені недобре.
Михайло тихо мовчав, і це Євгенію дратувало. План спрацював навіть якщо вона й не планувала такого кінця. Євгенія сподівалась, що просто обміняють квартиру, і все. Але, чесно кажучи, так навіть краще.
Раптом у дверях пролунав ключ. Зайшла Леся, своєю впевненістю списуючи мою відсутність.
Ви як смієте приходити, як до себе додому? зло буркнула Євгенія.
Та я й прийшла додому, посміхнулася Леся. Ти хіба не знала? Квартира належить мені.
У Євгенії з рук випала склянка. Як так? Стільки часу витратила на цю квартиру, а все марно?
Михайле, що це означає? у паніці скрикнула вона.
Те й означає, спокійно відповів син. Мама збиралась викупити квартиру в тітки Лесі, довго гроші відкладала
Та всі гроші віддала на ваше весілля! закінчила Леся. Я ж планувала оформити дарчу на вашого малюка, але тепер годі мріяти. Маєте три дні. Не зїдете викличу поліцію.
****************************************************
P.S.
Михайло залишився у тітчиній квартирі. Сам. Євгенія ввечері зібрала речі й, кинувши: «Дитина не від тебе!», пішла назавждиМихайло довго ще сидів у тиші, прислухаючись до порожнечі в квартирі, що колись так затишно пахла маминими пирогами й теплом. Він наче вперше розгледів фотографії на стінах, заглянув у її шафу з усього віяло спокоєм і любовю, яку донедавна сприймав як належне.
Вночі йому наснилася мама. Вона стояла біля вікна, лагідно всміхалася і кликала до себе легким рухом руки. «Синочку, сказала вона тихо, розчарування це частина дорослішання. Головне не загубити в собі доброту». Він прокинувся з рідкісним відчуттям полегшення.
Наступного дня Михайло вперше за багато років дістав скриньку з листами, які мама писала йому у дитинстві. Він плакав, перечитуючи зворушливі слова підтримки, та усвідомлював: це прощання зробить його сильнішим, але ніжність і вдячність залишаться назавжди.
Тихо зачаївшись біля вікна, він ніби почув мамин голос у шумі дерев: «Навчися прощати і, можливо, сам отримаєш прощення». Михайло вперше самостійно приготував мамині улюблені вареники. Спробував і посміхнувся крізь сльози. В домі знову зявився її запах.
Життя починалося наново: без ілюзій, без фальші, з болем і надією, що справжнє щастя будується не на хитрих планах, а на щирості хоча б такій, якою завжди була мамина любов.
