А якщо вона не моя донька? Треба зробити ДНК
Я, Богдан, того вечора сидів на кухні нашої трикімнатної квартири в Києві й спостерігав, як моя дружина Люба ніжно бавиться з нашою новонародженою донечкою, Варинкою. Але мене не відпускала одна думка а раптом дитина не моя?
Минулого року мене відправили у відрядження до Львова майже на цілий місяць. Повернувся я втомлений, а за два тижні Люба розповіла, що в нас буде дитина. Спочатку я зрадів, але якось невдовзі в гості зайшла її рідна сестра Катерина й розповіла, що теж робила тест ДНК своєму синові, щоб її цивільний чоловік навіть думки не мав про зраду.
Любо, давай і ми зробимо ДНК. Для власного спокою, запропонував я їй.
Відповідь дружини була неочікувано гучною. В хаті почався гучний скандал: вона кидала подушки, навіть горнятко мало не розбила. Навіть сусіди почали гримати по батареях.
Що тут такого? не здавався я, ще більше підозрюючи зраду після такої реакції. Просто хочу бути впевнений і більше це питання не підніматиму.
Як ти взагалі міг таке придумати? кричала Люба, кидаючи ще одну подушку. Я тобі хоч раз дала привід?
Мене ж цілий місяць удома не було, з кривою посмішкою відповів я. Звідки мені знати, що тут відбувалось? Зробимо ДНК і все стане ясно. Катерина скаже, де можна зробити.
В наступному житті! різко відрізала вона й пішла в дитячу, грюкнувши дверима так, що шафа аж затрусилася.
***************************************************
Згодом я розмовляв про це зі своєю мамою, Галиною Олександрівною.
Мамо, я ж нічого страшного не прошу, чого це вона так зірвалась?
Совість нечиста в неї, відповіла вона, наливаючи мені кави. Ой, сину, як ти поїхав, був один випадок Я й не хотіла говорити, а тепер думаю: може, й треба.
Який випадок? з підозрою перепитав я.
До вас зайти хотіла, поговорити про річницю тата. Довго не відчиняла, хоч точно була вдома. А як відкрила, така якась розгублена і ще в коридорі чоловічі туфлі стояли.
І що вона сказала? аж підвівся я.
Що трубу прорвало, знизала плечима мама. Може, щось кмітливіше вигадала б.
Чому не розповіла мені?
Та я ж у саму квартиру так і не зайшла, доказів нема. Не хотіла руйнувати ваші стосунки.
Дарма! ледь не перекинувши кружку, вирвався в мене. Що ж мені тепер робити?
Примусь її зробити ДНК, або зроби сам, маєш право як батько, спокійно порадила мама, ледь приховуючи свою неприязнь до Люби.
************************************************
Коли я отримав конверт із лабораторії ДНК-Експрес, курєр приніс просто під двері, я відкинув його на стіл.
Можеш бути спокійна, промовив я до Люби. Варинка моя донька. Обіцяв, що більше не підніматиму тему і дотримаюсь слова.
Тобто, роздратовано спитала Люба, з підозрою дивлячись на папери, ти без мого дозволу зробив цей тест?
Ага, байдуже відповів я. Пішли з донькою прогулятись і зазирнули в лабораторію, це ж не складно. Тепер усі можуть спати спокійно.
Проблема в цьому є. І шкода, що ти не розумієш, тихо відповіла Люба.
Наступного ранку я, як завжди, пішов на роботу. Але увечері мене чекав порожній дім: ні Люби, ні Варинки, речей теж нема. Тільки на столі записка.
Своєю недовірою ти зруйнував усе, що було між нами. Не хочу жити з людиною, яку вважаю зрадником. Подала на розлучення. Мені не треба ні квартири, ні аліментів, ні копійки. Просто зникни з нашого з донькою життя.
Я аж скипів від образи й злості. Як вона могла так зі мною! Ще й дитину забрала! Схопив телефон, почав дзвонити слухавку підняв якийсь чоловік. Вислухав шквал моїх прокльонів, спокійно сказав більше не турбувати.
Я ж казав, що вона мені зраджує! Не встигла піти, як вже десь у чоловіка іншого!
Навіть не замислився, що, можливо, Люба повернулась до батьків, а телефон взяв її брат, який не хотів турбувати сестру після важкого дня. Я все для себе вирішив.
Наше розлучення пройшло швидко й без сварок. Маленька Варинка залишилась із мамою. Я більше ніколи не побачив ані її, ані дружини.
Скажу чесно: цього болю могло б і не бути, якби я не дозволив підозрам отруїти серце. Іноді найстрашніший ворог це власна недовіра.
