Хотів би! Залицяльник думав, що житиме у моїй квартирі за мій рахунок
Я завжди був людиною, яка чітко ставить цілі, і вважав це своїм великим щастям. До 25 років я самотужки назбирав на власну квартиру у Києві.
Мені ніхто не допомагав ні мама з татом, ні якісь родичі, все зробив сам. А коли познайомився з дівчиною, яку по-справжньому покохав, був настільки наївний, що зізнався їй, що у мене є власне житло.
Проте одразу попередив: не буду мешкати в її оселі, тому вона мала зняти для нас квартиру, а свою здати, щоб відкласти гроші на авто.
Вона погодилася на такий варіант, сказала, що найближчим часом збере гроші на оренду, і тоді ми зїдемося. Минає пів року зявилася з валізою на порозі. Каже, що звільнилася з роботи і не має заощаджень.
Просила, аби я прийняв її на деякий час у свою квартиру, поки не знайде щось нове. Добре хоч є в неї батьки. Ні, я не впустив її до себе. Вважаю, що це був тільки привід перекласти всі витрати на мене, і нічого більше. Врешті-решт ми розійшлися.
У цьому всьому я зрозумів просту річ: треба не губити голову й цінувати себе, навіть коли сильно закохався.
