Сьогодні знову відчула образу та роздратування. Мій чоловік думає лише про себе. З’їв усе, навіть не залишивши часточку синові.
Тарасе, а де поділися банани? питаю його.
Я з’їв, хотілося саме зараз, відповідає спокійно.
А залишити хоч один, щоб наш Олесь мав на полуденок?
Ну проблема! Мов би в магазині не продавали бананів.
Так піди і купи, якщо вже поласував усі.
Сьогодні ж матч! Як я піду?
У нашій родині це відбувається постійно: сир, печиво, яблука мусиш ховати продукти, бо з таким батьком дитина може й голодною залишитися.
Ми живемо у шлюбі вже пять років. Нашому синові скоро два роки. У нас іпотека, ти ж розумієш, що з грошима напружено. Тарас вважає себе «годувальником», бо забезпечив нас новою квартирою. Насправді він продав свою однокімнатну, щоб внести перший внесок, але мої батьки теж допомогли. Мама часто каже мені: «Тарас справжній егоїст!» І, мабуть, вона права.
Була й така ситуація. Готувала стіл на день народження. Я кручуся на кухні, готую страви, а Тарас бігає довкола і постійно щось тягне з тарілок. Найгірше, що він добрався і до торта! Я залишила його на балконі, бо в холодильнику не вистачило місця. Принесла різати, дивлюся а там від усього торта лишилася шматина, декорована зверху шоколадом! Сором страшний.
І так завжди. Так, він заробляє гривні, але ж потрібно якось думати про інших, про сімю. В нього одна відмовка: «Купимо ще, не переймайся!» Але як так можна? Та хоч би про власну дитину подумав! Ціни ростуть, грошей не вистачає, на тиждень можемо зїсти все, що мало би вистачити на місяць.
А чого ти чіпляєшся до нього? Він же чоловік, має їсти, захищає свого сина свекруха. Заробляє ж гроші, а ти не бурчи, а готуй більше.
Але ж хоч скільки не готуй, йому все одно мало зїсть усе до крихти. Що більше купиш, то й більше зїсть. А кредити, одяг, побутові дрібниці за все треба платити.
Я прямо сказала чоловікові: якщо ще раз з останків синові щось зїсть розлучусь. Поділимо квартиру навпіл і житимемо кожен своїм життям. Він образився, побіг жалітися своїй мамі. Свекруха тепер зі мною й говорити не хоче. Але я все ж впевнена: я права. Як гадаєш, я перегинаю?
