Щоденник, 19 грудня
Сьогодні, повертаючись з роботи, я йшов крізь вечірній сніг Київською вулицею під ногами хрумтіла крига, і здавалося, ніби повертаюсь у дитинство. Як ми з хлопцями каталися з гірки на портфелях ще в Боярці, як ліпили сніжки, як сміялися і ловили на згинах даху довгі прозорі бурульки… Було це ніби у іншому житті.
Раптом почув дитячий плач десь попереду. Подивився на лавці під ліхтарем сидів хлопчик у коричневому пальті й сірій шапочці, плакав у голос, розтираючи сльози рукавичкою.
Я підійшов ближче.
Хлопчику, ти заблукав? Чого плачеш?
Я … листа загубив. Ніс у кишені, а потім дивлюся немає… знову голосно розплакався.
Ну не плач, слухай. Давай разом пошукаємо. А що за лист? Мама просила віднести на пошту?
Це я… сам написав. Святому Миколаю… Мама не знає…
Ох, біда невеличка А нічого страшного, ще напишеш!
Та вже не встигне дійти
Знаєш, краще йди додому вже, стемніло. А я пошукаю листа за тебе. Домовились?
Добре А ви точно його пошлете, якщо знайдете?
Слово даю! Святого Миколая не обдуриш, він усе знає й усіх дітей чує! Навіть якщо не знайду він усе одно не забуде тебе.
Малий витер рукавом щоки і побіг вузькою стежкою у двір. Бідолаха старався, писав, а тут таке… Як згадую, як малим сам знаходив під ялинкою мандаринки й подарунки вірив, що це Миколай про мрії прочитав. Ох, яке це було щастя…
Син мій ще малий Максиму тільки чотири, до листів Миколаю ще виросте.
Я йшов повільно, уважно дивився під ноги, озираючись на снігу нічого. Вже мав йти додому, та раптом помічаю клаптик конверта, що визирає із заметеного снігом узбіччя. Підняв це він! Мокрий трохи, але цілий. Акуратно поклав у сумку, щоб не розірвати ненароком.
Дома дружина моя, Олена, смажила деруни, у повітрі пахло цибулею й теплом, а Максим возив трактор по підлозі. Обожнюю цю сімейну простоту.
Оленка, уявляєш зайшов у двір, а там хлопчик років восьми сидить, плаче, листа Святому Миколаю загубив! А я знайшов! Давай подивимось…
Дістав пошарпаний конверт. На ньому по-дитячому криво написано: «Для Святого Миколая від Сашка Біленка».
Ну що, глянемо, що він просив?
Давай, погодилась Олена. І так би не дійшов той лист нікуди.
Відкрив акуратно всередині зошитовий аркуш у клітинку. Я почав читати вголос:
«Святий Миколаю! Пише тобі Сашко Біленко, який живе по вул. Грушевського, 23. Мені девять років, я вчуся у третьому класі. Люблю ганяти мяча у дворі, дружу з хлопцями.
Живу з мамою Іриною і бабусею Галиною. Ми недавно переїхали в це стареньке помешкання добрі люди допомогли нам поселитись.
До того я жив з татом у іншому місті, але тато багато пив горілки і сварився з мамою. Часто кричав і на мене. Мама з бабусею завжди сумували, я теж разом із ними. Було дуже тяжко… Тепер ми тут разом, без тата.
Святий Миколаю, хочу попросити тебе допомогти мамі знайти кращу роботу. Вона прибирає підвали, але їй тяжко болить спина. І подаруй їй, будь ласка, нову сукню у старої вже дірка, а мама така гарна! Вона висока і струнка.
Для бабусі нам дуже треба ліки для колін їй боляче ходити. А ще дуже хочемо теплий халат для неї, бо наша бабуся маленька і мерзне постійно.
Я сам дуже мрію про ялинку з різнобарвними іграшками і гірляндами. Раніше в нас вона завжди була, поки тато не зіпсував свято…
Дуже чекаю тебе, святий Миколаю!
Сашко Біленко.»
Я дочитував а Олена вся у сльозах.
Боже, як же це зворушливо, Денисе… Дитина просить не для себе, а для мами й бабусі… І сама лише ялинка йому потрібна…
Так, видно, намучилися вони з тим батьком. І жінка свекруху взяла з собою, не кинула. Лишень подумай…
І тут мене осінила ідея:
Олено, а якщо ми здійснимо мрію Сашка? Що скажеш?
Так! Це було б чудово. Я ж сама памятаєш звідки і знаю, як це сподіватися на диво! Ми ще й можемо допомогти його мамі з роботою у нас на фірмі зараз шукають адміністраторку. І прибирати не треба!
Треба ще костюми Святого Миколая і помічниці позичимо у наших знайомих з сусіднього будинку. А на подарунки я куплю бабусі ліки для суглобів, що мамі лікар виписував, халати там на базарі дешеві. А для мами знайду гарну, недорогу сукню, у нас розміри схожі. Ще пару ялинкових іграшок, пачка цукерок і мандаринів, як у дитинстві. Купимо їм ялинку, і сюрприз! Максима в бабусі залишимо.
Я готова, Денисе. Робімо добро!
Наступного дня Олена все зібрала: зелену недорогу, але ошатну сукню матері, пухнастий рожевий халат і ліки для бабусі, солодощі, мандарини усе акуратно склала. Я ж купив невеличку ялинку, декілька прикрас і новий бюджетний смартфон для Сашка.
Увечері перевдяглись із Оленою в костюми: я Святий Миколай, вона помічниця. Склав усі подарунки у великий мішок, навантажив машину і вирушили на Грушевського, 23.
Будинок старий, паркан кривий, біля вікна тьмяно світилося. Ялинку під пахву, мішок на плече стукаю.
Хто завітав? відчинила висока світловолоса жінка, це була Ірина, мама.
Доброго вечора! Тут мешкає Сашко Біленко?
Так а ви хто?
Мама, хто там? у коридор вибіг хлопчак у треніках, Сашко.
Ой, Святий Миколай! вигукнув він, пританцьовуючи від радощів.
Зі святом тебе, Сашку! Я отримав твого листа! Ми з помічницею прийшли у гості!
Ірина ще вагалася, але пустила нас у квартиру. З кімнати вийшла бабуся маленька струнка жінка з лагідними очима.
Я поставив ялинку у Сашка в очах спалахнула радість.
Сашку, ось тобі справжня ялинка, з прикрасами і гірляндою новорічне диво!
А тепер, за нашою традицією, треба розказати віршик чи заспівати пісню!
Сашко трохи розгубився, але потім промовив тихенько колядку. Я похвалив.
Справжній молодець! Тримай мішок, діставай подарунки: халат бабусі, сукню мамі, ліки, цукерки, мандарини
Хлопець навіть боявся повірити у все це. Бабуся розплакалась від несподіванки, мама не могла слова вимовити. Сашко тримав у руках коробку зі смартфоном і шепотів: «Дякую тобі, Святий Миколаю! Я знав, що ти існуєш!»
Перед виходом я залишив мамі візитівку й листа з пропозицією роботи.
Вам справжній шанс, якщо цікаво завтра зателефонуйте.
Ми з Оленою поверталися додому. За вікном продовжував іти мякий сніг, а на душі було тепло й радісно. Таке відчуття, що зробили щось справді добре. Грошей тих не шкода це справжнє свято, коли бачиш щасливі очі дитини.
Ось заради цього й варто жити заради сміху, радості та віри у маленьке диво.
