Хрускіт сухої гілки під ногою Іванка він навіть не почув. Світ миттєво перевернувся, закружляв перед очима барвистим калейдоскопом, а за мить розлетівся на тисячі яскравих іскор, які зібралися докупи у лівій руці трішки вище ліктя.
Ой Іванко схопився за ушкоджену руку й від болю не втримав крик.
Іванку! його подруга Соломійка одразу підбігла, стала перед ним навколішки. Дуже болить?
Та ні, звісно, нестерпно приємно! скорчившись і ледве стримуючи сльози, прошипів він.
Соломійка обережно торкнулась його плеча.
Відчепись! раптом різко зірвався Іванко, блиснувши очима. Болить! Не чіпай мене!
Образа Іванка була подвійною. По-перше, рука, здається, зламана, і щонайменше місяць йому доведеться ходити з гіпсом та вислуховувати жартівливі підколки товаришів. По-друге, заліз на це дерево сам, щоб вразити Соломійку, похизуватися силою й відвагою. Якщо першу причину ще якось можна було стерпіти, то друга гнітила неймовірно. Зганьбився перед дівчиною, а вона ще й жаліє! Ну ні Піднявшись, притримуючи безвольно звисаючу руку, Іванко вперто рушив у бік районної лікарні.
Івасику, не хвилюйся! Соломійка семенила поруч, намагаючись підбадьорити. Все мине, Івасику, все мине.
Та відчепись! різко зупинився він, глянув на неї з презирством і виплюнув на дорогу, Що мине? Рука зламана! Ти що, не розумієш? Чи зовсім безглузда? Іди додому, не набридай!
Не озираючися, він пішов далі вулицею, а дівчина ще довго стояла з величезними сірими очима, шепочучи:
Все мине, Іванку Все мине
***
Іване Вікторовичу, якщо гривні не надійдуть впродовж доби, ми будемо дуже розчаровані. До речі, завтра пообіцяли ожеледицю за кермом будьте уважні, самі розумієте з машиною всяке може статися. Такі прикрощі справа ненадійна. Гарного вам дня.
Зв’язок урвався, настала тиша. Іван кинув телефон, стиснувши голову руками, відкинувся на спинку крісла.
Де ж я ті гроші візьму? Той транш мав бути тільки через місяць
Видихнувши, знову набрав номер.
Олю Василівно, можемо сьогодні переказати партнерам із холдингу оплату за поставлену техніку?
Але Іване Вікторовичу
Можемо чи ні?
Можемо, але тоді зірветься графік виплат
Бог з ними! Розберемось. Переказуйте кошти сьогодні.
Добре, але Згодом проблеми
Іван не дослухав, натиснув на відбій і з розпачем гепнув кулаком по підлокітнику.
Кляті пявки
Несподівано до його плеча торкнулося щось мяке він здригнувся.
Сашо, скільки раз просив не турбувати, поки я працюю? Просив же.
Його дружина Олександра лагідно поцілувала у вухо й обережно провела рукою по волоссю.
Ваню, ти не хвилюйся, добре? Все обійдеться.
Та скільки можна твоє все обійдеться! Тобі наче не до мене! Мене завтра зітруть на порох от тоді, мабуть, остаточно все обійдеться, так?
Раптом схопивши Сашу за руки, він різко відштовхнув її.
Йди на кухню, борщ доготуй! Мені й так кепсько не діставай!
Жінка втомлено зітхнула, вже на порозі обернулася й знову прошепотіла:
Все обійдеться, Ваню
***
Знаєш Лежу й згадую усе наше життя
Старий ледь відкрив очі, дивлячись затуманеним поглядом на постарілу дружину. Її красиве колись обличчя вкрите зморшками, плечі поникли, постава вже не та. Вона лагідно притримала його слабку руку й виправила катетер крапельниці, ледь усміхнувшись.
Коли я потрапляв у халепу чи опинявся на межі, коли в житті відбувалося найжахливіше ти завжди була поруч і казала одне й те саме. Ти навіть не уявляєш, як мене це дратувало… Хотілося тебе задушити за таку наївність, за повтори, старий спробував усміхнутись, але закашлявся. Коли спазм минув, тихо продовжив: Я й руки, й ноги ламав, мені десятки разів погрожували вбивством, я втрачав усе опускався так, що мало хто вертався. А ти весь час твердила: Все обійдеться. І жодного разу не підвела! Як ти знала, що так буде?
Та нічого я не знала, Івась, витерла сльозу Сашенька. Не тобі говорила, собі шепотіла Я ж тебе любила так, як ніхто. Ти все моє життя. Коли тобі боляче моє серце рветься. Яких тільки сліз не виплакала, ночей не проведено І завжди одне думала: Хай по голові каміння йде, аби ти лиш був живий все обійдеться.
Старий міцніше стиснув її долоню, витрачаючи останні сили на слова.
Ось як А я бурчав постійно. Вибач, Сашенько, я сліпий був Все життя біг та й не глянув, хто поруч… Який же я дурень.
Сльоза скотилась по щоках дружини, вона нахилилась до його обличчя.
Івасику, не хвилюйся
Вона затримала подих, вдивляючись в його очі, й обережно поклала голову на нерухомі груди, лагідно гладячи вже холодні пальці.
Все БУЛО добре, мій Івасику, все БУЛО добреЗа вікном на темному небі гойдалося безліч зірок мов іскри з того давнього, дитячого багаття, коли він, закусивши губу й стримуючи сльози, уявляв себе безстрашним героєм, і маленька Соломійка тихо розтирала йому зламану руку, нашіптуючи у мить розпачу: «Все мине, Іванку Все мине»
Її дихання в тиші було єдиним, що ще тримало його у цьому світі. Остання мить повільно розпускалася в повітрі, як теплий дотик коханої долоні, і Іванко сам не помітив, як біль і тривога відступили, і на душі стало напрочуд спокійно. Бо й справді усе минуло.
А на ранок Саша сиділа біля нього, чи то сном, чи то памяттю торкаючись невидимої руки, і усміхалася крізь сльози. Мовчала, бо знала: за життя Івасик так ніколи і не повірив у її маленьке заклинання, а зараз нарешті зрозумів. Усе обійшлося.
І сонячний промінь проник крізь шибку, погладив по щоках і легкою тінню ковзнув по зімкнених артритних пальцях. У цім безмовному світанку розтанули біль, страхи, образи й сором, а між ними лишилися ті прості слова, в яких була і почута, і невиказана любов:
Все обійшлося, Івасику, все обійшлося
