Йди вже додому, Варваро! Про все поговоримо там! роздратовано буркнув Максим. Ще бракувало на людей шоу влаштовувати!
Та йду, не переймайся! відказала Варвара, фиркнула і змахнула косою, що спадала на груди. Велике діло, скажи!
Варвара, не грайся з вогнем! пригрозив Максим. Вдома все зясуємо! Ой, глянь який суворий! закинула вона косу за плечі й рушила до рідної хати.
Максим дочекався, поки Варвара віддалиться, витягнув смартфон і стиха сказав у мікрофон:
Все, рушила додому! Чекайте її як належить! Як домовлялися! І в підвал хай зайде, трохи виховати треба! Я зараз підтягнуся!
Він поклав телефон до кишені, вже збирався зайти до крамниці купити собі щось на честь «правильного» виховання дружини, як раптом його схопив за руку зовсім незнайомий чоловік.
Перепрошую, що так раптом! зашарівся незнайомець. Просто у вас тут була дівчина…
Дружина моя, так, і що? одразу похмурнів Максим.
Та ні, нічого такого! викривлена посмішка, ледь винувата. Скажіть, а часом не Варварою Гаврилюк вашу дружину звати?
Варварою, кивнув Максим. До шлюбу дійсно була Гаврилюк. А навіщо питаєте?
І по батькові Василівна?
Так! уже сердито сказав Максим. Ви хто такий, і звідки про неї знаєте?
Вибачте, я так, просто… захоплююсь нею. Захоплююсь її… досягненнями!
Слухай, любителю, ти сиди тихо, бо зараз твої ребра перерахуємо, а декілька на згадку залишу! пригрозив Максим. Яких ще «досягнень»? Вирішив дружину звабити?
Та ні, ви не так зрозуміли! почав махати руками чоловік. Я маю на увазі не таке захоплення! Я шаную її спортивний талант!
А який у Варвари талант? розгубився Максим.
Ну як! Одержати довічне відсторонення вісімнадцятилітньою за участь у ММА за зайву жорстокість це ж рідкісна майстерність! вигукнув незнайомець.
Шкода, що після кількох своєчасно виграних турнірів вона припинила виступати! Було задоволення дивитися її бої!
У Максима раптом задрижали руки, він намагався витягнути з кишені телефон, але той вислизнув і розлетівся на бетоні двору. Максим похапцем зібрав частини, але ґаджет вперто не вмикався.
Максим кинувся додому, пошепки молився:
Боже, тільки б встигнути!
Коли Варвара лише зявилась у їхньому селі під Чернівцями кілька років тому, всі одразу на неї звернули увагу. Молода, спортивна, незвичайно життєрадісна. Ще й у місцеву школу фізкультурницею влаштувалась.
Думали, що то випускниця університету, яка по розподілу приїхала на пару років і поїде геть. Але їй, як зясувалося, було вже двадцять пять, і вона твердо оселилася в селі.
Жили й балакали молода, а одна, без рідні! Напевно, втекла від когось чи ховається, ну просто не інакше!
Всіляке казали, але сам Максим просто придивлявся.
Гляну, може, вдасться розкусити, що там у неї за душа.
За кілька місяців у школі, після сигналу «кухонного комітету», Варвару потрохи розговорили:
Батьки в мене підприємці, гаразд усе. Але бізнес у них потрапив у кризу: постачальника не стало, справи згоріли. Батько захотів видати мене заміж за хлопця з грошима, щоб підтримати родину.
А з тим багачем самі знаєте, яка біда! От я й втекла.
Й зовсім одна? спитала досвідчена вчителька.
Та ж тут і в Києві й у Львові люди живуть. А я ліпше одна, ніж продавати себе!
Бачили її на роботі та поза школою: працювала сумлінно, але й з гідністю, ставилася до всіх на рівних.
Про Варвару швидко облетіла слава, і Максим вирішив завойовувати серце новенької.
Браття, сказав удома, буду одружуватись на Варварі! Наші дівчата, може, й гарні, але сильно нахабніють! А тут людина з характером, родичів не побачимо, дітей нам здорових народить!
Добра партія! погодилася рідня. Якщо не послухає, виховаємо по-своєму!
Максим і сам займав позицію заступника директора на овочевій базі справа прибуткова, заможна, на роботі його знали як суворого, принципового керівника, а брат Михайло охороною командував там і мязами, й протекцією вирізнявся.
Отже, хіба ж могла Варвара такому Максиму відмовити! Спершу походили разом, потім уже прийняла залицяння, а згодом і стала його дружиною. Максим забрав її з маленької кімнатки у гортожитку і поселив у будинку своєї сімї.
Дивись, доню, у нас одна родина! кожен допомагає одне одному! Ти звикай! навчала свекруха.
У батьків, що я їх покинула, слуг було багатенько, я мало що сама робила, зніяковіла Варвара.
Нічого, навчимо! тато підморгнув. Головне бажання!
І все би нічого, але вже через місяць свободи у Варвари майже не залишилося.
Куди зібралася? Вдома ж справ повно: город, городина, кури, качки! Варвара! кричала Наталя Петрівна. Самі ми не впораємось!
Максим з братом вічно бігали по роботах, свекор лише накази давав, а домашня робота лягла на плечі двох жінок. В суботу, в неділю, у святу неділю усе знову й знову.
А як щодо особистого життя? питала Варвара. Не з чоловіком, а просто піти на каву чи в кіно, зустрітися з подругою?
Які подруги?! сварилась свекруха. Жінці в шлюбі подруги лихо, без чоловіка по людях не ходи, людей пересуди не вщухнуть! А ще ти ж учителька, село як на долоні! Злі язики рознесуть…
Слова залізні, але Варвара так просто «пропасти» у побуті не хотіла. Працювала, допомагала, проте й свою гідність знала.
І вже два з половиною роки пройшло, як Варвара жила у сімї Максима, але все одно боролась цінувала себе й іншим радила не лінуватись.
Як працювати, то всім! казала. Не хочу гарбатись сама!
Одного разу Максим та рідня вирішили, що так далі бути не може і потрібно поставити її на місце.
Виведи її на прогулянку, сказав брат Михайло. А потім відправ додому саму. Ми її тут зустрінемо й поговоримо, як годиться! Не зрозуміє по-хорошому замкнемо у підвалі, скажемо, що у відпустці!
Все підготували: хата, рідня, запалені до люті, чекали дзвінка від Максима, коли Варвара переступить поріг.
Тільки Максим не встиг.
Брама ціла, а дверей у будинок наче не було. В тіні на підлозі сидить брат Михайло, тисне поламану руку, стогне. Максим вихопив у нього телефон, набрав швидку:
Назви адресу, швидко! нагримав просто у вухо.
Мама сидить на кухні з переламаною скалкою і фіолетово-синім під оком, а татусь десь під шафою тихо стогне. В кухні, коло столу, спокійно пє чай Варвара.
Коханий, спокійно глянула на чоловіка, ти за своєю порцією прийшов?
Ні… пробурмотів Максим.
Значить, з чим і прийшов те й маєш… Може, хочеш трохи справедливості у сімї?
Треба було мені одразу розповісти… ледве видушив Максим. Ти ж їх…
Я лише відповіла як слід! Хто з чим до мене, той тим і отримав! А скалку я спеціально зламала, мама сама з дверима зустрілась, коли тікала!
І як нам тепер жити? спитав Максим.
Дружно! посміхнулася Варвара. І по-чесному! Про розлучення не думай я при надії, і моя дитина буде з батьком!
Максим ковтнув і відповів:
Добре, кохана!
А коли всі підлікувались, правила у родині трохи змінили і вже більше ніхто нікого не ображав. У домі зявилися мир та злагода. І навіть сусіди помітили, що в цій хаті тепер усе справедливо.
