Сашко, я все розумію, але кухаркою твоїй мамі мене призначати не треба, випалила з обуренням Олеся, кинула банку консервованого горошку в кошик. Просто хочеться все покинути, сісти в машину та їхати додому. Обіцяли сімейний вечір на трьох а ми вже годину готуємо на цілу дивізію родичів, поки твоя мама сидить як цариця! Це що, нормально?
Сашко напружено втягнув голову в плечі та захоплено вдивлявся в упаковку крабових паличок. Виглядав, як пес, який на кухні розлив борщ, а тобі ховає очі.
Олесю, не так голосно, люди ж дивляться прошепотів він, спробував взяти дружину за руку, але вона рішуче віддернулася. Мамина помилка, ну що поробиш. Давай вже купимо все за списком, повернемося та доробимо ті салати. Потерпи, заради мене і свята.
«Помилка». Чудова назва для підстаркуватої хитрості.
Олеся скреготіла зубами. Вона прекрасно розуміла, що свекруха розрахувала все так, як треба і родичі, і задачі до кухні.
Все це почалося з дзвінка минулого тижня. Валентина Олександрівна подзвонила з привітанням на Новий рік, а потім раптом запросила їх в гості.
Мої голубчики, засюсюкала свекруха таким солодким голосом, що можна було зразу бігти до стоматолога. Приїжджайте на Різдво! Сумую страшенно, сидимо ж тихенько втрьох, погомонимо, згадаємо минуле, побалакаємо. Мені так самотньо серед чотирьох стін.
Олеся відразу відчула підступ інтуїція в неї працювала краще, ніж у слідчому на митниці. Ці «затишні вечори» у свекрухи неминуче закінчувалися допитом про онуків.
На перший допит Валентина Олександрівна затіяла ще коли Олеся й Сашко навіть не були одружені.
Олесенько, ти ще не думала про дітей? спитала якось, залишившись наодинці.
Ну невпевнено почала Олеся, гарячково підбираючи слова. Я хочу дітей, але не зараз. Ми ж з Сашком тільки зустрічаємось.
Ой, Олеська, у паспортах печатка не перешкода дітям! махнула рукою свекруха. А от вік… Часики тикають, ти ж не молодшаєш! Та й я тут не вічна, невже аж не побачу внука?
Спочатку Олеся губилась і жартувала, потім почала огризатися. Згодом спокійно уникала свекруху, щоб не втратити нерви як то кажуть, здоровя дорожче.
В результаті з Валентиною Олександрівною вони зналися саме так: рідко бачилися, мало розмовляли. Олеся б так і далі, але Сашко був надто мяким сином, щоб відмовити матері.
Олесю, ну давай зїздимо, благав чоловік після чергового дзвінка, дивлячись у очі. Вона самотня! Всього раз, заради мене. Будь ласка.
Сашко, я тебе не тримаю, їдь сам. Я ж не святкую Різдво.
А ти подивись на це не як на свято, а як на вечерю родинну. Мама хоче налагодити стосунки. Ми ж сімя
Олеся довго пручалася, але таки дала згоду. Думала, обійдеться ввічливою усмішкою і тортом як же вона помилилась…
Все почало валитися вже напередодні. Свекруха вимагала прибути о восьмій ранку, щоб довше посидіти. Олеся хотіла поспати у вихідний, тому з боєм домоглася десятої.
Як вони сонні переступили поріг квартири свекрухи там ні запаху мяса, ні смаження, ні приготувань. Хазяйка свята зустріла в засаленому халаті і бігудях.
Нарешті! Прийшли! вигукнула свекруха замість вітання. Половина одинадцятої! Гості вже на порозі, а ми ще нічого не зробили! Треба було раніше приходити! Готуємо всі разом!
Олеся замерла, куртку так і не повісила.
Які гості? розгублено спитала вона.
Ой, Люда з Віталіком із Харкова приїхали, ну як їх не покликати. Тітка Валя з пятого поверху зайде, племінник обіцяв Не могла ж я їх прогнати! Все, менше слів, більше діла, всі на кухню часу нема!
І тут Олесі стало ясно: їх покликали не як гостей, а як безкоштовних працівників.
Свято перетворилось на персональний квест. Валентина Олександрівна миттю з хазяйки перевтілилась в генерала, озброїлась ганчіркою, та бігала квартирою, роздаючи накази. Готувати ні пальцем, ні ложкою. Продуктів не вистачає, дещо забула купити. Свекруха вручила Сашкові список і вигнала на закупи.
Олеся ледве не втекла, але лишилася заради чоловіка.
Кожен повернувся до «промислу»: Олеся до нарізки, Сашко до тазика з картоплею. Замість святкового настрою вони отримали трудовий список. Пахали у парі та жирі понад пять годин без відпочинку.
До четвертої поприходили гості. Як на виставки в парфумах і святкових платтях, веселі. Олеся з Сашком були як після бігу на десять кілометрів: втомлені, в плямах, червоні Хотілося святкувати життя, а виходило виживати.
Але Валентина Олександрівна за цей час переодягнулася в сукню, нафарбувала губи й сіла в голові столу, приймаючи компліменти.
Валечко, як завжди, така хазяйка, стільки страв приготувала! вихваляла незнайома Олесі жінка, накладаючи їй олівє, нарізане невісткою.
Стараюсь, все для гостей, відповіла свекруха, скромно посміхнувшись.
Невдовзі Валентина знову почала тост про «годинники». Якби не Сашко, що пригорнув Олесю за колінку, вона б перевернула миску з вінегретом на стіл.
Це був останній раз, сухо сказала Олеся чоловіку, коли ввечері поверталися додому. Більше моя нога там не буде. Хочеш їдь, допомагай, навіть упахайся, але сам. Я більше не витримаю.
Сашко навіть не сперечався просто кивнув.
Минуло три місяці. Спина вже не болить, але «осад» лишився. Коли на початку березня Сашко повідомив, що мама кличе на Восьме березня, Олеся зціпила зуби.
Вона кличе тільки на трьох. Ну, може, тітка Люба забіжить, але ненадовго, сказав Сашко, а бачачи погляд Олесі, додав: Я не змушую. Просто кажу.
Сашко скулився, чекаючи, що буде скандал, але Олеся задумано подивилася у вікно і
Добре. Скажи, що ми приїдемо.
Олесю Серйозно? Ти ж…
Я памятаю. Але якщо відмовлюсь мама знову дзвонитиме щодня, давить на жалість. Я хочу, щоб більше не запрошувала і не клянчила співчуття. Просто довірся мені, якщо не хочеш знову бути кухарем.
Сашко вирішив зайняти нейтральну позицію.
…Восьме березня, всупереч очікуванням свекрухи, почалося без суєти, без зборів. Олеся і Сашко дивились тупий серіал і їли морозиво в ліжку. Жодних пошуків рубашок і макіяжу.
О дванадцятій свекруха почала дзвонити.
Алло, Валентина Олександрівна? Уявіть, ми тільки прокинулись, сказала Олеся з жалісним голосом. Вчора з друзями засиделись, проспали.
Як так, Олесю? Я чекаю, невдоволено відповіла Валентина. Гусак вже холодний!
Збираємося! Година-півтори і вже у вас, пообіцяла Олеся й повернулася до серіалу.
Сашко мовчав краще лежати в ліжку, ніж знову пропарюватися в маминої кухні.
О першій дзвінок знову. Олеся витримала паузу.
Ми вже майже виходимо! Таксі викликаємо, ось-ось будемо, щебетала вона, лежачи під ковдрою.
Ще через годину нова «легенда».
Тут аварія, дорогу перекрили, жахлива пробка, але скоро розсмокчеться, повідомила Олеся, приглушивши телевізор.
Ближче до четвертої Валентина Олександрівна «здала позиції».
Ви де?! Скільки можна їхати?! гримнула вона вже без ранкової любязності. Давно б вже прийшли пішки!
Олеся прищурилась, почула на фоні голоси, сміх.
Валентина Олександрівна, у вас гості? прямим тоном.
Одна, не одна Яка різниця? Родичі привітати прийшли. Ви їдете чи ні?! Я вже ледве стою, мені важко!
Ясно. Знову чекала «безкоштовну допомогу», а тут усе зірвалось, сама мусила тягнути кухню.
Знаєте Ми не приїдемо, спокійно сказала Олеся.
Що?!
Мені стало погано, мабуть, укачало. Розвертаємось, їдемо додому.
На тому кінці повисла тиша, потім свекруха влаштувала концерт.
Як ти смієш?! Невдячна ти! Я тут зранку біля плити, для кого?! Для кого?! гнівно здійнялася Валентина. Ти нарочно! Ти знущаєшся! Якщо в мене зараз щось станеться?! Сашко! Дай трубку Сашкові!
Сашко все чув, не ворухнувся. Олеся подумала і завершила дзвінок.
Як і слід було очікувати, сказала чоловіку. Там знову табір. Нас хотіли не для компанії, а для роботи. Нехай мама сама справляється, коли вже запросила цілий хор.
…Ввечері вони поїхали до Олесиної мами й тата.
Різниця відчувалася з порогу. Тут теж всі суєтились, але тепло ніхто не сидів з кислим обличчям, чекаючи на обслугу. Мама намагалася втиснути здоровенний салатник на стіл, навіть тато різав бутерброди.
О, молодь прибула! радісно зустрів батько, Сашко, принеси стільці з спальні, бо вам немає де сісти.
Сашко пішов виконувати, Олеся допомагала мамі розставляти посуд.
Всі допомагали але без примусу і обману. Тут це було як щось природне: кожен робив частинку, щоб усім було затишно.
За столом Олеся дивилася на усміхнену маму, на Сашка, який жваво балакав з тестем і напруга розвіювалася. Справедливість нарешті перемогла. Свекруха навряд чи знову наважиться повторити той хитрий маневр. Мости згоріли, але це куди краще, ніж бути обслугою у когось чужого свята життя.
Обслуга для матусі