Моя дружина завжди була дуже соромязливою. У компанії наших друзів вона трималася тихо та скромно. Вона ніколи не починала розмову першою, вступала в діалог лише тоді, коли її про щось питали. Оленка ніколи не влаштовувала сцен ревнощів та не робила скандалів. Вона завжди турбувалася про мене, не висувала жодних вимог і з радістю приймала всі мої подарунки.
Наш шлюб можна було назвати ідеальним. Між нами не було секретів, будь-які питання ми обговорювали вдвох. Коли я повертався додому після роботи, знав: на мене чекає смачний борщ, усміхнена дружина й чиста оселя. Здавалося б чого ще можна бажати?
Проте, як це буває Незважаючи на нашу гармонійну сімю, мені закортіло пригод. Я зрозумів, що мене щось не влаштовує точніше, наше інтимне життя. Його майже не було, і це мене дуже турбувало. Тому я вирішив завести коханку.
Оленка дізналася про все, і ми розлучилися.
Я перебрався до коханки, але незабаром зрозумів, якою великою помилкою це було. У квартирі постійний безлад, після роботи мене не чекає гарячий обід, та й поговорити нема про що.
Я хотів повернутися до дружини, але було вже пізно. В той час вона вже зустрічалася з іншим чоловіком.
Я досі не можу собі цього пробачити. Через власну легковажність я втратив найідеальнішу жінку в своєму житті. Навчився цінувати тільки тоді, коли вже було пізно. Ніколи не забувайте дорожити тими, хто дарує вам щире тепло і справжню любов.
Лише коли я переїхав жити до коханки, зрозумів, яку прикру помилку я зробив