Де моя вечеря, Соломіє? Я питаю, де їжа?!
Соломія навіть не глянула в бік чоловіка. Вона сидить на краю дивана, колихаючи на руках згорток, із якого долинає тихе хрюкання.
Маркіяне, тихше, шепоче вона. Нарешті заснула! Я півдня в поліклініці, потім до аптеки
Мені все одно, де ти шлялася! чоловік заходить у кімнату, навіть куртки не зняв. Я працюю! Утримую і тебе, й дитину!
Я приходжу додому й хочу бачити на столі тарілку гарячого борщу, а не твоє вічно кисле обличчя та крики цієї дитини.
Ти чим весь день займалася?
Я лікувала твою доньку, Соломія підводить до нього очі. У неї знову висипало щоки. Лікарі нічого не кажуть, сама шукала мазі.
Ти хоча б раз спитав, як вона себе почуває?
Що там питати? Кричить значить жива. Ти мати ти й розбирайся.
Це твій обовязок створити мені затишок. Я заради чого одружився?
Щоб жувати вареники з пачки і ночами очей не зімкнути?
Ти одружився, бо так зручно, відрізає Соломія. І я погодилася, бо всі навколо торочили: «Пора, пора».
Оце воно, твоє «пора»!
Данило стиснув щелепи, підійшов до візочка в кутку й сильно штовхнув його.
Візочок відкотилося й ударилося в комод.
Донька на руках у Соломії скрикинула, почався новий напад плачу.
Успокой її! гукнув Данило. А то я не витримаю.
Ще рік тому життя Соломії було зовсім іншим.
На неї оберталися на вулиці: гарний одяг, гострий розум, свої плани на кожні вихідні.
Данило здавався тим єдиним: вродливий, цілеспрямований, вмів настояти на своєму.
Вони то сходилися, то сварилися, здіймаючи бурі ревнощів і пристрасні примирення на очах у всіх.
Коли Данило приніс обручку, Соломія сумнівалась, але батьки настояли.
Соломійко, скільки можна гуляти? говорила мама, насипаючи їй у тарілку домашню запіканку. Тобі вже двадцять сім.
Данило хлопець надійний, із порядної родини. Думали жити разом, мріяли про дітей… А стакан води в старості? Подумала?
Мамо, який стакан? Мені моя робота подобається, тільки новий проєкт взяла.
Робота то пусте, буркнув батько, не відриваючись від газети. Жінка без сімї як дерево без коріння. Засохнеш і не помітиш.
Данило тебе любить, а характер ну, в кого його нема? Зживетеся.
І Соломія піддалася. Проявила слабкість, яку потім згадуватиме в кожну безсонну ніч.
Весілля було галасливе, квартира в іпотеці, а вагітність як грім серед ясного неба.
Все сталося занадто швидко. Не встигла збагнути, як стала «судиною для нового життя».
Вона дуже чекала на сина. Уявляла, як вони ходитимуть разом на футбол, як він буде спокійний, розсудливий схожий на неї.
Та на УЗД сказали: «Дівчинка». І щось усередині в неї обірвалося.
Пологи стали кошмаром. Ускладнення, крапельниці, нескінченні лікарняні коридори з запахом хлорки й безнадії.
Коли її нарешті виписали, Соломія почувалася, ніби її склали з осколків нерівно й поспіхом.
Дивилася на маленьке створіння у ліжечку й відчувала тільки втому й роздратування.
Чому вона постійно вередує? питала мама, що приїхала «допомогти».
Коліки, доню, перетерпи. Усі ми терпіли, і ти терпи. Просто голодна.
Вона не смокче! У мене все болить, мамо!
Значить, не так тримаєш. Ти маєш старатись. Ти вже мама забудь слово «хочу», тепер є тільки «треба».
Данило тим часом самоусунувся. Перші два тижні намагався вдавати доброго тата, але швидко здався.
Його дратував запах дитини, розкидані пелюшки й найбільше те, що Соломія вже не була його домашньою гейшею.
***
Мама телефонувала, Данило стоїть на кухні, дивиться, як Соломія однією рукою помішує ледь теплий бульйон, а другою тримає вередливу доньку. Каже, що Квітослава знову вся в сльозах.
Квітослава, сестра Данила, старша на три роки, пять років у шлюбі, дітей нема.
Як тільки бачила фото Соломії з донькою у соцмережах або чула про племінницю одразу істерика.
А я що? Перепрошую, що народила? Соломія кидає ложку.
Мусиш бути скромніше. Мама каже, що ти нарочито вихваляєшся своїм материнством.
І взагалі, мама вважає, що ти господиня ніяка. У тебе на плінтусах пил, Соломіє.
Твоя мама у нас дві тижні не була. Звідки вона знає про пил?
Відчуває! гримнув Данило по столу рукою. І вона права. Подивись на себе: халат брудний, під очима кола.
Ти стала, як бабця в селі.
Якби ти допомагав, хоч раз встав уночі…
Я працюю! переходить він на крик. Зрозумій нарешті я гроші приношу.
Твоє господарство і дитина.
До речі, в суботу їдемо до твоїх на дачу. Там повітря потрібне дитині. Мої також будуть.
Я не хочу на дачу там сиро, води гарячої нема, твоя мама знову буде за спиною перемовлятися з моєю.
Мені байдуже, чого ти хочеш. Батьки сказали треба. Збери сумки на восьму і без нарікань.
***
На дачі стало тільки гірше. Батьки Соломії, захоплені роллю бабусі й дідуся, ледь не виривали дитину з рук.
Соломіє, ти неправильно її тримаєш! кричала мама з альтанки. Головку підтримуй! Ой, хто так сповиває? Дай вже я.
Відчепіться, огризається Соломія й тікає в кінець саду.
Данило на дачі дружину та доньку ігнорує. Сидить із тестем, перемовляються про машини, а коли свекруха Антоніна Петрівна починає колоти Соломію, тільки підливає масла у вогонь.
Ой, Соломійко, а що це в неї на щічках? Знову висипка? підходить до коляски, прищурившись. Доглядаєш погано. Напевне, щось не те їси.
Ото якби у моєї Квітослави була дитина, то вона б із неї пилинки здувала, дуже акуратна в мене.
То хай народжує, в чому питання? різко відповідає Соломія.
Антоніна Петрівна театрально приклала руку до грудей.
Даниле! Ти чуєш, вона кепкує з нашого горя!
Данило підскочив, схопив Соломію за лікоть так, що боляче стало.
Проси пробачення у мами. Негайно.
Відпусти, мені боляче!
Я сказав, вибачся! Совість втратила?
Батьки Соломії поруч, і замість захисту батько буркнув:
Соломіє, не хам свекрусі. Данило правий шануйся!
У ту мить Соломія зрозуміла: вона сама. Проти неї всі.
Чоловік, який бачить у ній няньку, батьки, для яких «що скажуть люди» важливіше щастя доньки, та свекруха, котра методично розвалює шлюб із заздрості.
***
Кінець настав за тиждень після повернення в місто.
Донька мучиться від болю, Соломія не спить вже другу добу.
Коли мала нарешті заснула, Соломія просто сідає на підлогу на кухні, заплющує очі.
Двері відчинилися навстіж. Данило вертається з роботи, злий як ніколи.
Чого в коридорі сміття валяється? замість «добрий вечір».
Соломія мовчить. Сили навіть губи розтиснути нема.
З ким я розмовляю? проходить на кухню, зачіпає її ногою. Встала й винесла. Швидко.
Винеси сам, тихо каже вона. Я не можу вже. Болить спина, я хочу спати. Хоч годину, Даниле. Прошу.
Ти не можеш?! хапає її за комір халата, різко піднімає.
Тканина тріщить.
Ти на себе глянь, принцеса. Інші по пятеро народжують і в поле йдуть. А ти ні на що не здатна.
З кімнати лунає плач донечки. Данило, скриплячи зубами, кидається туди.
Знову! Знову цей вереск! він підбігає до ліжечка й трясе його. Заткнись вже!
Дитина захлинається від страху.
Соломія кидається до доньки, намагається відіпхнути чоловіка.
Не чіпай її! Відійди!
Вона мені життя зіпсувала! Данило замахується, бє Соломію по обличчю.
Вона відлітає до стіни, боляче бється потилицею об шафу.
Усе темніє в очах. Але найгірше він не спинився.
Знову підходить до дитячого ліжка й, злісно, навмисно, щипає малу за ніжку.
Донька зривається на крик, якого Соломія ще не чула ніколи.
Тут у Соломії щось перемикається. Жалю до себе більше нема лишилася тільки лють.
Вона хапає важку керамічну вазу безглуздий подарунок свекрухи і, не вагаючись, підходить.
Ще раз шипить, піднімаючи вазу. Ще раз торкнешся зламаю тобі голову.
Геть звідси.
Данило принишк.
Ти що, руку на мене піднімеш? Це моя квартира!
Квартира куплена в шлюбі, Соломія каже повільно, чітко вибудовуючи кожне слово. Іпотеку частково гасили мої декретні, твої премії, половину закрили мої батьки. Половина моя.
Та зараз байдуже. Геть, поки я не викликала поліцію і не зафіксувала побої.
У мене синяк на обличчі, Даниле. А на доньці слід від твого «турботливого» пальця.
Матимеш справу з судом, і все твоє життя підеш юристам на оплату.
Соломія виходить із кімнати й набирає поліцію.
***
Справу розбирали довго. Данило тягнув маму та сестру, ті дзвонили, писали Соломії погрози й образи, та Соломія не піддалася заблокувала їхні номери.
Коли батьки приїхали «мирити», Соломія не пустила й їх.
Або ви на моєму боці, або забудьте адресу.
Ваш зять здійняв руку на новонароджену онуку. Якщо це для вас дрібниці нам більше нема про що говорити.
Батько знітився, мати плакала, але, побачивши слід на ніжці внучки, замовкли.
Визнали: жорстокість до немовляти пробачити не можна.
Соломія подала на розлучення і прийшла з папкою документів прямо на роботу до Данила.
Не влаштовувала нічого спокійно показала службі безпеки відео з домашньої камери, яку сам Данило встановив заздалегідь.
На відео все, включно з тим епізодом у дитячій.
Данила попросили звільнитися за власним бажанням. Репутація важиться дуже, а скандал із такою підставою зайвий нікому.
Свекруха, почувши новину, лягла із тиском. Квітослава, злякавшись, що відео потрапить у соцмережі (де Соломія має багато спільних знайомих із її чоловіком), раптово притихла.
***
Тепер Соломія живе спокійно. Грошей не завжди вистачає, та не скаржиться.
Від своєї частки в квартирі Данило відмовився заради аліментів Соломію це влаштувало.
Родина колишнього про дитину одразу забула батько не провідує доньку.
А жінкам, з якими Данило тепер знайомиться, він каже «ніколи не був одружений».
