Мій брат сказав мені, що наша мама підняла руку на його дружину, і я одразу відчула тривогу щось було не так.
Під час нашої відпустки мама подзвонила мені у повній істериці. Сльози душили її голос, вона ледве могла дихати від хвилювання. Я поклала слухавку і відразу подзвонила братові, щоб дізнатися, що сталося. Той відповів холодно, майже ворожо, наполягаючи, щоб я сама запитала у мами, адже чудово знаю, чому вона плаче. Він сказав навіть, що вона заслужила на це. Ми з чоловіком розгубилися, довелося перервати відпустку. Незважаючи на захмарні ціни на квитки, повернулися додому як могли найшвидше.
Коли нарешті дісталися, мама була ще в сльозах, всю трясло від переживань. Я вручила їй валерянку, намагаючись хоч трохи заспокоїти. Вона, важко дихаючи, розповіла про ту нещасну історію. Виявилось, що, повернувшись з роботи, вона застала невістку Людмилу з великими сінцями; дізнавшись, що та чекає дитину, стривожилася ще більше. Мати кинулася до Людмили, пригорнула її, запитуючи, що трапилося. Але саме в той момент мій брат увійшов у кімнату, а Людмила різко відсторонилася і почала кричати, звинувачуючи маму, що вона її побила.
Моя мама стояла, мов приголомшена не могла второпати, що відбувається. Брат, не розбираючись, повірив словам дружини і вигнав маму, не слухаючи жодних пояснень. Пізніше він відвіз Людмилу до лікарні, де, на жаль, вона втратила дитину. Надалі брат відвернувся від нас, не давав жодних пояснень і тримав зло на маму. Я ж серцем відчувала фальш і вірила матері. Доля приберегла для нас несподівану правду.
Виявилося, що подруга Людмили, виявившись порядною людиною, відкрила мені очі. Вона розповіла, що Людмила все підлаштувала, щоб насварити брата з мамою, підштовхнувши його вигнати рідну матір із дому. Вона й сама свідомо позбулася дитини, аби зміцнити свої позиції. Коли ця дика правда дійшла до брата, його охопила злість він вигнав Людмилу з дому не роздумуючи. З розкаянням прибіг до мами, благав пробачення.
Серце української матері завжди сповнене прощення і, попри тяжкі випробування, мама прийняла брата знову, міцно обійнявши його.




