Галю, це я, Оленка. Та не смійся, саме Оленка твоя улюблена шептунка. Чуєш мене? Звязок якийсь мішаний, як олівє під ранок! Дзвоню тобі, бо вирішила цього року на свята до вас не приїду. Так, так і передай Віктору: я знову пропускаю вашу феєрію з салютами і дитячими холодцями.
Ти ж сама знаєш у вас там збирається вся твоя рідня, донька твоя з чоловіком і малими, а я Що я? Салатів підїм, шампанським запю, та й викличу таксі за триста гривень у ніч на Новий рік? Не моє це, ночувати по чужих квартирах ти ж мене знаєш. Так що залишаюсь вдома, зайду під ковдру і відключусь, як тільки куранти відстукають.
Що ти кажеш? Ти і сама хотіла мені подзвонити? Їдете у Львів до тітки Віктора? Ага, ну щасливої дороги і бережіть нерви там у Львові теж своя родина. Що? А, проблема? Хто приїжджає? Саша? Яка ще Саша?.. А, племінниця? Алло… алло Щось цей мобільний, наче через Карпати перекинули Полишити когось тобі треба? Ех, добре, знаєш, що не люблю чужих у себе, але виручу тебе, вже нехай приїжджає. Що ж тут зробиш, свята ж.
Залипла я, думаєш. А може й добре, що гостя буде. Не сама ж коротати. Тільки б не дісталася якась вибаглива Сашка Пішла я салатик зроблю, а то ж бутерброди з ковбасою не подаси гостям. Овочі на вареники поставила варитись, зелень дрібно посікла, думаю, що би ще таке просте, але смачне.
Згадалося мені, коли ще з Толіком була, ото було «свято». Вся рідня з-під Вінниці звозилася до нас ще тридцятого грудня зранку ставало ніде пройти. Кухня, як у залі очисних споруд! Варили холодець, смажили деруни, ліпили вареники. І всюди лили майонез Я хоч і любила лад на кухні, але тоді тільки й бігала між духовкою і балконом, то одне благало догледіти, то друге.
До справ мене не дуже допускали, після того, як раз приготувала салат з авокадо мені ж до вподоби та свої смаколики. Тітка Толіка тоді лише глипнула: «Що це за гидота?» і всі як одна махнули руками. А їхня їжа лише майонез, ковбаса і сало. Чоловіки одразу сідали за стіл, тягнули самогон До дванадцятої всі вже ледве дихали. А на другий день, як вітром здуло лишався бруд і пусті пляшки. Тиждень відмивала квартиру, а Толік додому в село, зі святом продовжуватись, а я сама собі порядок.
Щороку ті самі докори «Ти й готувати не вмієш», «Стояла б ти на кухні з Вірою, побачила, що до чого». Що ж, правда, я ж не з їхнього села. Не вміла ті їхні страви, не виросла я з смальцем на кожному кроці.
Ну і лишалося мені тільки Галю набирати, ту саму подругу дитинства. А вона моторна, не любить моїх жалісливих ноток, якось переконала мене самій приготувати на Новий рік. Ми з нею справилися! Запросила родичів до нового столу, а все легке, смачненьке.
А де ж мясо? бідкається знову тітка.
Ось же фарширований гусак, усміхаюсь.
Де пюре? Де ще салати? не вгамовується вона.
І знову вставала, театрально: «Тут силос якийсь, Федю, вези мене додому»
Всі разом шкереберть у взуття та куртки і досвіданія!
Толік мені з-під лоба: Живи сама, бачиш, усе не так Пішов за ними речі пакувати. Ото і «щастя».
Повернулась я на кухню, ледве кришку з каструлі підняла дзвінок у двері. Думаю, Сашка вже причвалала. Відкриваю а там чоловік років сорока, тримає валізу і, можеш собі уявити, посміхається:
Вітаю, я Олександр Ігорович Микитенко, племінник Віктора. В гості приїхав, хотів сюрприз зробити, а вони до Львова гайнули. Ви, певно, Олена?
Я стою змоторощена, лише киваю, щось бубню про племінницю, а це він, племінник.
Не переймайтесь, посміхається, у мене квиток першого на вечір. Я вас надовго не потурбую.
Пішла я на кухню, задумалась не тужити ж через такий сюрприз. Олександр усміхається і питає:
Одним салатом зустрічаємо Новий рік?
А мене, як кольнуло:
А вам що, повен стіл, тазик олівє і десять закусок треба?
А він у відповідь сміється:
Я рибу люблю, а не мясо, хіба ви не знаєте?
Риби нема, кажу, не вмію її нормально готувати.
Розвернувся і каже:
Не переживайте, зараз усе буде!
Зник на цілу годину більш, я вже й розгубилась, раптом десь загубився. Аж дзвінок повертається з… пухнастою ялинкою і двома пакетами!
Ялинку треба, який же Новий рік без ялинки. Мандарини, ігристе, все є допомагайте скоріше, будемо готувати!
От і влаштували ми свято власноруч. Разом ялинку наряджали, страви ставили навіть короп запечений вийшов класний! Крім вареників ще креветки чистила під його керівництвом. До півночі усе накрили, ігристе відкоркували, з келихами зустріли Новий рік з новим щастям!
А потім говорили аж до ранку. Я призналась, що Толік колись був інший добрий, лагідний, все згладжував. А далі тільки дошкульні слова і вічне невдоволення Він теж відкрився колишня його зрадила, поки він у рейсих. Теж вирішив нову сторінку життя розгорнути.
Ото сміялись ми, як у дитинстві я згадала як тримала парі з хлопцями, видерлася на тополю, потім боялась злізти, а дядько Сергій ледь із третього підїзду дістав А він як у школі приклеїв стілець директору, а вдома ременя отримав.
Довго ми жартували і спогади ділили. Я вже й заснула прямо над столом, а він наполіг дай, каже, я все тут приберу.
Прокидаюсь, а він збирається у дорогу:
Оленко, мені час, закрий за мною.
А чого не розбудив раніше?
Ти так мило спала, не міг себе змусити.
Стоїмо у дверях, прощаємось.
А можна мені ще приїхати? Як буде вільний час?
Приїзди, чека
Не дав договорити поцілував мене і прошепотів «До зустрічі!».
Довго ще торкалась губ, стояла непорушно Знаєш, таке буває роками когось терпиш, а потім за одну ніч ніби народжується щось нове. Новий рік із новим коханням, із надією.
Ось так, Галю. Дива існують, особливо на Новий рік.
