Уявна подруга
Біля Олесі вже третій день крутиться ціла купа учнів. Дівчина стала відомою на всю школу як гадалка й справжній психолог. Всі мріяли дістати шматочок її мудрості. Чекали біля туалету, підсідали в їдальні, несли їй цукерки, зошити з домашкою й інші жертвоприношення, від яких вона чомусь відмовлялась.
Мені подобається Дениско з 5-Б, як думаєш, у нас родина може вийти? мрійливо питає однокласниця Марічка.
Не рекомендую, жує борщ і запиває узваром Олеся, Дениско твій тільки нормальний на вигляд. А так, постійно в носі колупається і ще ковтає, що знайде. Голодною точно не будеш, але що це за життя Так і буде все життя нічого путнього не робити.
Тю, гидота яка! А як щодо Толика? Він же відмінник, на бандурі вчиться грати, мрійливо посміхається Марічка.
Толик котів ганяє по району: до хвоста консервну банку привяже й сміється. Жорстокий, потім ще й пити почне.
Чого ти так вважаєш?
Чи бачила трезвих бандуристів? Та й рано тобі ще за хлопців думати, живи для себе пацани ще знайдуться. Краще математику підтягни та перестань нігті гризти бо глисти заведуться.
У мене друзів немає. Всі жирдяєм обзивають і кудись не кличуть, Павло з 4-В відкинув Марічку до іншого кінця столу.
В середу почнеться запис на боротьбу. У фізрука можна заявку залишити. Худим ти не станеш, але ображати перестануть. І май на увазі: майбутню жінку так не кидай.
Олеся піднялась із-за столу та понесла піднос до мийки.
Олесю, як вважаєш, мені цього року права йти складати чи наступного? з виглядом ніби випадково, питає біля мийки вчителька географії.
Олено Василівно, права це коли машина є, а у вас татова девятка. Відчуйте різницю.
Ну, мабуть, зрозуміла
Олеся закотила очі, помила руки й додала:
Продавайте ту розвалюху, купіть краще велосипед і шорти за два місяці на роботу й електричкою будете добиратись. Краще вже іпотеку беріть, відсотки зараз ласі, а жити з мамою і татом у тридцять пять не комільфо. Це я вам як знавець кажу.
Проводжена здивованими поглядами, Олеся подалась на трудове навчання.
Поки її однокласниці цілих сорок хвилин мучилися з кравецькою лінійкою й намагались засунути нитку в голку, Олеся встигла заштопати з дому брюки, ушити мамину спідницю і навіть звязати гачком пару шкарпеток, які одразу подарувала вчительці, мовляв, вагітним треба ноги в теплі тримати. Та одразу втекла на перерву й подзвонила чоловікові, щоб тести купити. Наступного дня клас ласував шоколадним тортом на честь Олесіної віщої допомоги.
Дома усе по-іншому теж. Вичитала маму за куплений фарш: сама наліпила вареників. Увечері замість Ютуба взялась за Трьох мушкетерів і весь час ніби з кимось перемовлялась. Тато підглядав з-за ноутбука, а Олеся йому: Перестань горбитись, краще б килим вибив, а не лазив по якихось сумнівних сайтах.
Школою поповзли різні чутки, вчителі насторожилися, викликали психолога. Скликали педагогічну раду прямо посеред дня, навіть директор прийшов.
Олесю, скажи, тебе хтось в школі ображає? доктор з модною бородою й окулярами почав розпитувати.
Мене ображає те, що на школу мільйони виділяють, а до спортзалу купили лише старого козла і два метри каната, нудьгує Олеся, хлюпаючи каштановими косичками.
Всі глянули на директора той раптово вийшов у кватирку на нараду.
У тебе є друзі?
Дружба річ умовна, закрутила косичку Олеся. Сьогодні ти граєш у квача, а завтра твоя подруга миє в тебе посуд, поки ти оформлюєш податкову знижку.
Яку знижку, яка посудина? Хто тобі таке наговорив?
Подружка моя.
Ага! Оце і є причина! Можеш її запросити?
Вона тут, спокійно відповіла Олеся і всі одразу на сторожі.
А як її звуть?
Раїса Павлівна.
Тю, а скільки ж їй років?
Сімдесят.
Що ще вона каже тобі?
Каже, що зуби треба чистити від ясен, а собака у нашому подвірї не злий, а просто наляканий і голодний. Що про рідних забувати не можна. А ще що у вас пять років неправильно порахований податок на майно. Слід до БТІ навідатись і попросити, щоб по ринковій переоцінили, а не по кадастровій.
Психолог все записав, особливо останнє аж підкреслив.
Батьків терміново викликали зі зміни дзвінком по гучному звязку.
Слухайте хвилинку! кричить в трубку розхвильований батько. Та це ж імя моєї мами! Вона ж померла десять років тому!
В класі охи та перехрестя.
Ось саме, десять років пройшло, а жодного разу в гості так ніхто й не зайшов. Все буряном заросло, огорожа геть розвалилась, промовила Олеся засмучено.
Та я ж ну часу не було, бурмотить тато через динамік.
Тим той сеанс і завершився.
Наступного дня вся родина вирушила на кладовище. Олеся ніколи не бачила бабусю лише чула про неї уривками з таткових спогадів. Могилу ледве знайшли, бо мармурових плит стало стільки, що й соснового лісу не впізнати. Дівчина привезла букет жовтих тюльпанів, поставила у пляшку. Тато поправив огорожу, мама згрібла траву.
Тату, бабуся каже, що ти добра людина, але зовсім загруз у роботі й інтернеті, часу на важливе не маєш, навіть на мене.
Батько почервонів, кивнув мовчки.
Скажи, що будемо виправлятись, він пригорнув Олесю й провів рукою по блідому фото на граніті.
Тепер вона спокійна. До мене більше не прийде, але я за нею дуже сумуватиму вона ж така добра, весела, розумна.
Це точно. Бабуся була незвичайна, в людях розбиралась. Ще передає щось?
Каже, щоб ти кинув свою дієту на огірках дурня це все. Хочеш схуднути йди на спорт. І валютний рахунок ти дарма відкрив треба було все розрахувати перед такими рішеннями. А щодо того бетону, який ти замовив на заливку фундаменту під банюТато засміявся вперше за довгий час щиро, по-дитячому, як колись до тієї самої бабусі. Мама обійняла їх обох, і Олеся вперше відчула, як родина притислась до неї дужче, ніж до гранітної фотографії, міцно, живою любовю.
Вони повертались з кладовища мовчки але то була найтепліша мовчанка. Минулий дощ вимив землю, що прилипла до підошв, але в душі залишалося сонячно. Коли дісталися додому, Олеся глянула у дзеркало в коридорі й шепнула: Дякую, бабусю
Того ж вечора за столом усі жартували, сперечались, вгадували, кому сьогодні дістався найбільший шмат вареника. А тато саме зателефонував у банк, закрив валютний рахунок і, подумавши, підписався у спортзал поруч зі школою.
Поки затишно здіймався пар над узваром, Олеся відчула: іноді уявна подруга це просто любов, яка живе у тобі навіть тоді, коли люди йдуть, а поради залишаються в серці назавжди.
