Кажуть, очікування свята часто буває солодшим за саму подію. В історії Дарини це очікування розтягнулося на майже чотири місяці й перетворилося на свого роду онлайн-серіал із щоденними серіями.
За цей час вона досконало вивчила смаки Олександра, запамятала імена його шкільних друзів, і навіть вже не дивувалася його дивній звичці ставити три крапки після кожного «Доброго ранку».
Дарині сорок пять той вік, коли на побачення йдеш вже не з тремтінням у колінах, а з легким гумором та дослідницькою іронією. «Подивимось, що за екземпляр цього разу трапиться», думала вона, збираючись.
Вона належала до тих жінок, які можуть надіти простий кашеміровий светр, наче це святкова корогва, і з такою самоіронією виходити зі складних моментів, що будь-яка напруга йде нанівець.
Олександр, якому нещодавно виповнилося пятдесят два, у листуванні здавався дуже серйозним, розважливим, з легкою іронією і що особливо підкупало надійним.
«У нашому віці, Дарина, писав він пізніми вечорами, люди вже шукають не феєрверків, а затишку. Хочеться бути з жінкою, яка розуміє без зайвих слів».
«Без слів так без слів», посміхалася Дарина, підфарбовуючи вії. Головне, аби ті слова, що все ж будуть сказані, не змушували її втекти в перші пять хвилин.
Домовилися зустрітися у маленькій кавярні в центрі Львова з мяким освітленням і ароматом кориці. Дарина, зібрана й упевнена у собі, прийшла вчасно. Виглядала бездоганно.
Олександр затримався на кілька хвилин. У житті він був трохи нижчим, ніж на фото, і мав такий вираз обличчя, наче щойно побачив фатальну помилку у звіті по фінансах.
Він сів навпроти, коротко усміхнувся, кивнув.
Ані компліменту, ані теплого «Радий бачити» не прозвучало.
Олександр уважно розглядав Дарину, ніби проводив техогляд. Потім запропонував замовити каву з тістечком на цьому й погодились.
Дарина, почав він тоном вчителя на педраді, я довго аналізував наше спілкування, майже чотири місяці. І тепер, побачивши тебе, мушу одразу озвучити кілька вагомих речей. У мене до тебе є пять зауважень.
Всередині у неї щось тонко дзенькнуло так зазвичай розбивається гарний настрій. Дарина сперла підборіддя на долоню і кивнула.
Пять зауважень? Звучить інтригуюче. Слухаю уважно.
Олександр не відчув іронії й загнув перший палець.
Перше зауваження: фотографії
На одному з фото, де ти у синій сукні, фігура виглядає трохи інакше. А зараз бачу, що ти рельєфніша. Це може заплутати чоловіка. У нашому віці жінка має бути максимально щирою.
Дарина подумки посміхнулася. «Рельєфна вже краще, дякую, що не монументальна».
Друге зауваження: швидкість відповідей
Ти інколи відповідаєш занадто повільно. Наприклад, три тижні тому я написав о 14:15, а ти відповіла лише о 16:40. Чоловіки не люблять чекати це неповага.
Я тоді була на нараді почала Дарина, але Олександр уже загинав наступний палець.
Третє зауваження: місце зустрічі
Чому ми тут? Це місце занадто гламурне. Я пропонував бюджетнішу кавярню. Такий вибір говорить про твою пристрасть до показного стилю життя.
Дарина кинула оком на латте й ледь стрималась, аби не вилити його Олександру на голову. Втім, цікавість взяла гору.
Четверте зауваження: зовнішній вигляд
Навіщо ця сукня? Ми ж просто зустрілися на каву. Вдень вона виглядає надто яскраво. Прикраси теж зайві. Жінка має приваблювати глибиною, а не блиском. В моєму віці я ціную суть, а не фасад.
Пяте зауваження: самостійність
Ти сама обрала місце, часто кажеш «сама». Ти не даєш чоловікові відчувати себе чоловіком. Мені потрібна жінка, яка питає поради, а не демонструє незалежність. Якщо ми будемо разом, тобі доведеться це змінити.
Він закінчив, склав руки на грудях і явно чекав каяття чи подяки за «відвертість».
Дарина подивилась на нього і ясно зрозуміла: чотири місяці листування були просто зручним фасадом для занудного маніпулятора. Йому потрібно не тепло йому потрібен зручний предмет для самоствердження.
Знаєш, Олександре, сказала вона мяко, майже ласкаво, я теж аналізувала. Мені вистачило пяти хвилин для одного висновку.
Якого ж? звузив очі він.
Ти цікавий екземпляр. Проїхав пів Львова, щоб виставити жінці, яку бачиш перший раз, рахунок за її смаки, вигляд та право бути собою. Це якийсь особливий рівень впевненості.
Олександр насупився:
Я просто щирий.
Ні, похитала головою Дарина. Ти не щирий. Ти просто нещасний і міряєш світ кривою лінійкою. Мої фото не до вподоби? Іди в музей там експонати незмінні. Відповідаю повільно? Купи собі тамагочі. Плаття не подобається? Я вдягла його для себе.
Вона встала, поправила сумку й глянула на нього:
І наостанок: якщо твоє его розсипається від слова «сама», тобі не роман потрібен, а терапія. Мені сорок пять я забагато ціную свій час, щоб марнувати його на знайомство, яке починається ревізією моїх «недоліків».
Куди ти? А кава? пробубнів Олександр.
Каву допєш сам. Це допоможе зекономити ресурси. І ще: якщо хочеш, щоб тобі в рот дивились запишись до стоматолога.
Вдома Дарина одразу заблокувала Олександра у всіх месенджерах. У її віці затишок це не лише вовняний плед й ранкова тиша, а й телефон без людей, що прагнуть підганяти тебе під свій кривий шаблон.
А як ви вважаєте: це був провальний флірт чи добре відрепетирувана вистава? І чи слід продовжувати спілкування, якщо з першої хвилини тобі називають «недоліки», ще й виставляють за це рахунок у гривнях власної уваги?
