Усі обманювали брата, а ошуканою почувала себе Зоряна
Ніч. Раптом задзвонив телефон.
Доню, у нас пожежа, все горить, у голосі матері Зінаїди розпач і плач, крики, тріщить щось з другого кінця слухавки.
Сон пропав, як рукою зняло.
Будинок матері знаходиться в пятнадцяти кілометрах від Тернополя. Великий, хата стара, але з історією. Місто розростається, поряд уже дачі, села йдуть в ногу із цивілізацією. Зоряна почала згадувати: а скільки ж цьому дому років Було.
Свого часу його зводив прадід по лінії батька, дід надбудував літній поверх, пізніше вже батько утеплив другий поверх, змінив дах, зробив прибудову веранду. Вигляд солідний, але насправді взимку холодно, улітку вогко.
Дім потроху занепадає, все гниє, сиплеться. Всі це розуміли, але матір ні за що «ремонт!». Вдова, господарка, рішення тільки за нею.
Гроші маємо тільки на ремонт, не на нову хату.
Мамо, навіщо тобі такий здоровий будинок? Можна збудувати компактний сучасний дім: двоповерхові проєкти зараз доступні, ще й простір для твоїх квітів залишиться, намагалася переконати Зоряна.
Зозулько, ти не розумієш, завжди втручався брат Ярослав, це ж наш родинний дім, батьківська спадщина, коріння, як це все знести? Робимо капітальний ремонт і все буде, як нове.
Ярослав завжди тримав сторону мами, а мама його. Пропозиції Зоряни завжди зустрічались із критикою, хоч часто були найрозумнішими.
Зоряна вже змирилася: якщо черговий мамин або Ярославів геніальний план летів шкереберть, лише знизувала плечима ваш вибір, я попереджала.
Ремонт, то вже ремонт.
Доню, від тебе потрібна невелика допомога. У мене гроші є продала спадкову квартиру у Львові, в якій колись жила твоя тітка. Там нам нічого не треба, так далеко.
Ти продала квартиру у Львові? Заради ремонту старої хати? Та цього вистачило б на новий будинок, ще й залишилося б.
Та пів квартири тільки було моє, друга половина залишилась її дочці.
То ти змусила її продати свою частину, вигнала племінницю?
Не вигнала, вона викупила мою частку. Правда, дешево не хотіла уступати.
Мамо, ні тобі, ні нам більше нічого не треба було. Могла
Віддати? Я вже не дівчинка, маю іншу сімю!
Можливо, ти й маєш рацію. Ремонтуйте. Якщо від мене нічого не треба, поїду.
Минув місяць. Знову нічний дзвінок. Горіла хата. Зоряна з чоловіком Олексієм поспішили, але застали тільки згарище.
Зоряно, пропоную поселити маму в нашій однокімнатній квартирі на проспекті Бандери. Там, якраз, переселились квартиранти.
Я думала про це, але квартира твоя.
У нас усе спільне, Зорянко. Мамі треба дах над головою. Втратимо гроші з оренди, але маємо ще дві інші квартири, а живемо у третій.
Це твоя власність…
Годі, все на двох. Мати житиме там. Меблі маємо, кажи що ще треба докупимо.
Маму переселили, купили необхідне. Якось Зоряна приїхала несподівано з харчами провідати. Телевізор у кімнаті працює, кавоварка йде, ані те, ані інше тут не мали бути.
Мамо, ти ж казала, що все згоріло. Телевізор той самий, на ювілей тобі дарований. І каву відчуваю кавоварка жива?
Ну не красти ж я це все мала? Все вивезли перед ремонтними роботами. Страхівка теж була тому й так сказала. Що? Меблі всі в Ярослава.
В нього нова квартира, шаф і диванів ще не купив. Тут є, їм треба. Я свої речі вже забрала.
Ярослав купив квартиру? За що
Звідки ж мені знати? Купив та й купив.
Зоряна відчула мама щось приховує. Розкриватися їй не стане, все відкриється з часом. Мама завжди леліє тільки Ярослава.
Брат невдаха, все йому не так, всі його дурять. Але в кінці кінців ошуканою залишається лише Зоряна. І це знову не виняток.
А що з тією згариною? Земля ж гарна, гроші маєш, страховка теж.
А що там робити все згоріло, продам землю, дах над головою вже є. Добре, коли донька забезпечена, а син бідний одні борги
А чого не купиш собі хату на ті гроші?
А ця що? З квартири виженете матір?
Квартира Олексія.
Не збіднієте.
Добре, можемо збудувати нову хату. Сусіди вже мають гарні доми.
Ні, я все вирішила: продам ділянку. Маєтки завжди передавалися сину, а Ярослав не хоче йому життя в місті подавай.
Переконувати не буду.
Олексію, мама продає ділянку.
Її справа. Я б сам там хату звів місце мальовниче, твій батько там липу садив, завжди під нею відпочивав.
І мені було шкода, коли липа засохла немов знак. Може, самим спробувати будівництво?
Я тільки за! Ми давно мріяли про власний будинок. Дітям радість, потім онуки бігатимуть.
Та ти фантазер
Чому б ні, й мама з нами житиме.
Ми будуємо, ділянка не наша. Якщо хочеш треба купити, не пошкодуєш потім.
Але ж це твоя мама.
Ось тому все має бути «чисто», щоб потім конфлікту не було. І що забув Ярослав ще є!
Я спитаю за ділянку, скоро вона її виставить на продаж. Може, напряму домовитися?
Ні, не піде, буде ще крутитись.
То ж купимо
Ого, вже без мене все вирішили?
Мамо, гроші ж тобі не завадять. Можеш купити собі нову квартиру кращу.
Мати промовчала, не поспішала ні з чим.
Зоряна з Олексієм збудували хату, вклали усі заощадження, ще й кредит в банку взяли. Все нормально маєш зарплату, оренда з решти квартир.
Після переїзду полегшало здавали навіть третю квартиру. Мати собі нового житла не купила, гроші передала Ярославу, а він іпотеку не потягнув.
Страховку не виплатили: пожежа виявилась підпалом, все вивезли заздалегідь. Отримала не те, на що розраховувала.
Мати тепер іноді приїздить.
У вас добре, у Ярослава тісно, діти підростають, а лише дві кімнати.
Я казала, треба було більшу брати. І дарма я не погодилася збудувати нову хату.
Мамо, я ж пропонувала це ще до пожежі. Могли ж усе зробити для тебе.
Була справа. А я пропоную вам вертатися у місто, квартиру вашу собі забирайте, а я сюди перейду. Може й Ярослав до мене перебереться. Адже дім чоловічій лінії має віддатися.
Справді? Ми будували, а належатиме він Ярославу? Якби хата не згоріла, Ярослав би її і продав!
То його справа. Так здавна повелося.
Дому вісімдесят! Які століття?
Не сперечаємось. Коли будемо мінятись?
Нашу нову хату на квартиру? Ти це серйозно? Мамо, лише прописали тебе у квартирі цього досить. Могли і не прописувати!
Знаю, що нічого вже не куплю, все віддала Ярославу. Це вже не його дім. Приїзди у гості.
Якось завітав Дмитро кузен Зоряни зі столиці.
Приїхав подивитися на бідних родичів, бо тітка каже ледь зводимо кінці з кінцями, грошей катма, а у вас такий будинок!
Мама таке розказує? Звісно
Я теж у кредитах, ось-ось розрахувався. А тобі, Зоряно, мамині сережки передам просила.
Інше Тітка ще на похороні сказала, що все золото їй. Я устиг сховати скриньку, вона шукала і там, і сям.
Я не повірив, а тепер привіз. Оці сережки особисто тобі від мами. Тітка просила передати.
Та якби не сховав дісталось би Ярославу. Все дарма! Йому завжди мало. Це ми вкалували, а він від мами чекає!
Собі тримай, можеш продати, ти більше потребуєш. Тітка тоді перебільшувала сто разів!
Справді? Розкажеш, що ще було?
Обовязково
Мати тепер у гості майже не приїжджає ноги болять. Ярослав зайнятий, все зайнятий. Зоряна з Олексієм живуть спокійно, діти щасливі. Дмитро приїжджає часто стали майже як сімя. Життя продовжується, і кожен коваль власного щастя по-своєму.
