Як Оксана стала мамою завдяки своєму доброму серцю
Оксана повернулась додому в багатоповерхівці на Оболоні та побачила біля своєї квартири коробку. Жінка здивовано зупинилася, приглядаючись до картону. Всередині, тісно притулившись один до одного, лежали песик і кіт. Вони перелякано дивились на Оксану й тремтіли від невідомості.
Що це вам, хлопці, тут випало? озвалася Оксана, ніби ті тваринки могли їй щось відповісти.
У цей момент прочинилися двері сусідньої квартири, і виглянула сусідка пані Марія.
Оксаночко, доброго вечора. Оце дивина Галя з другого поверху відійшла у вічність, а її бідолашних хвостатих ніхто не захотів забрати.
Всім пропонували ніхто не зголосився, похитала головою сусідка. У мене свій Мурчик, інших не терпить, а в когось алергія Може, ви з Сашком заберете? Діток у вас ще нема, молоді, заробляєте добре.
Та й не думали про домашніх тваринок, ще й одразу двоє розгубилася Оксана.
Розлучати їх не можна звикли одне до одного, навіть спали в обіймах. Галина сама вигулювала собаку, а кіт сам собі давав раду на вулиці, клопоту з ними не багато.
Може, візьмете до себе? майже плачучи, просила пані Марія.
А якщо ні? перепитала Оксана. Що тоді на них чекає?
Чула, що їх заберуть присипляти. Коробку вже приготували. Квартиру ось-ось продадуть, а новим господарям ці тварини не треба, сумно зітхнула сусідка.
Несподівано у підїзд зайшов чоловік, побачив коробку й запитально глянув на Оксану.
Невже не хочете їх забрати? Вони спокійні, їдять небагато. І вже віком. Довго не проживуть Нікому не потрібні. Жаль, тітка їх любила.
Ну гаразд, давайте вже сюди їх. Не можу навіть уявити, що з ними зроблять Як їх звати? Ми тут недавно живемо майже нікого не знаємо, сказала Оксана. Чоловік зрадів і підняв коробку в Оксанину прихожу.
Його звати Барсік, а пса Климко. Дуже вам дякую… поклав на тумбочку сто гривень і поводок, на перший час хоч щось. Дякую ще раз!
Оксана зачинила двері й перевела подих. Знявши куртку, присіла поряд із несподіваними гостями.
Ну що, хлопці, муситимете звикати. Саша здивується Але він добрий думаю, змириться з тим, що у нас поповнення, всміхнулася Оксана.
Не бійтеся! Я вас нікому не скривджу. Як це присипляти? Придумали ж…
Кіт, ніби зрозумів її, обережно вилазить із коробки й досліджує кімнату. Климко досі сидів, дивлячись велетенськими тривожними очима на нову хазяйку.
Оксана рушила до кухні, відчинила холодильник котячого корму, звісно, не було. Зварила пшеничну кашу, порізала туди трішки курячого мяса й вирішила: для них обох найкращий варіант.
Втішилась, коли Барсік після екскурсії підійшов до кухні й з апетитом почав їсти кашу з широкої миски. Оксана покликала й Климка.
Той довго не наважувався, але коли побачив, як кіт їсть мясо, підійшов, підняв очі і зітхнув так голосно, що Оксана тихо погладила собаку по вуху.
Тут повернувся Сашко. Він справді був вражений, але подружжя вирішило дати оголошення серед знайомих раптом у когось є дача побільше, і тварин можна пристроїти туди.
Оксана із Сашком разом біля чотирьох років і цю квартиру купили лиш два роки тому. Жили по-людськи мирно й щиро, хоча без дітей.
Ти завжди казала, що чистота головне, й була проти тварин, дивувався чоловік.
Я сподівалася, що матиму дитину Але тут вони на присипляння! Як таке можна дозволити? і в Оксани на очах виступили сльози.
Я люблю тварин. Що ж, будемо дбати про них. Поговорю на роботі може хто забажає взяти, обійняв Сашко Оксану.
З того дня життя сімї змінилося. Климко й Барсік швидко звикли до нової квартири вона ж така сама по плануванню, як і стара, ще й двір не змінився.
Молодці, мої дорогі, хвалила їх Оксана, мовби ми завжди були разом.
Вона виводила Климка гуляти тричі на день, а Барсік самотужки лазив по двору, але завжди повертався у віконце на кухню.
Пані Марія раділа, що Оксана забрала тварин, і часто приносила для Климка кісточки, а для Барсіка залишки своєї улюбленої пшоняної каші.
Вечорами Оксана й Сашко разом сміялися, спостерігаючи за новими витівками кота чи спокійним сном песика.
Барсік і Климко завжди спали поряд, і подружжя зрозуміло, що розлучати їх справді не слід.
Минуло кілька місяців, і Оксана з Сашком вже й не хотіли шукати нових господарів: самі так звикли, що було б боляче віддавати їх.
Мама Оксани жила недалеко й приходила у гості. Вона й сама радо гладить кота з собакою, хоча спочатку була здивована такій знахідці.
Я б і котика взяла, та живу на третьому поверсі, а він звик гуляти зітхала мама.
Та ні, мамо, краще будеш нам допомагати, коли їхати на відпочинок. І квіти в квартирі поллєш, і за Барсіком із Климком прослідкуєш, відмовилася Оксана.
Коли настало літо і родина вирушила до Затоки, Оксана ледве не щодня телефонувала матері дізнатися, як там справи.
Все добре, Барсік з Климком чемні, гуляємо у дворику, їмо відмінно. Відпочивайте хвилюватися нема про що, відзвітувала мама.
Повертаючись у Київ, Оксана не могла повірити, як радісно їх зустріли Барсік і Климко: пес бігав довкола, виляючи хвостом, а кіт, притулившись до Сашка, голосно замуркотів.
Ух ти, та нас свої люблять справжньою любовю! радів Сашко. Оксана обійняла Климка й одразу заходилася всіх годувати.
Відтоді Оксана вставала раніше: вигуляти Климка, нагодувати Барсіка після прогулянки.
А через два місяці, вся хвилюючись, Оксана сказала чоловікові, що чекає на дитину. Радість охопила всю сімю.
Мама Оксани з любовю мовила:
Недарма тобі ці тварини послані. Бог перевіряє серце і нагороджує доброю долею. Ось і материнства досягла, доню.
Може й так, мамо Навіть не вірю в прикмети, але цю випадковість точно буду памятати, сміялась Оксана. Я вже добре підготувалася до материнства. І турбота, і прибирання, і ласка, і терпіння Вони як діти!
Може, допоможу, і заберу тваринок, коли настане час?
Ні, мамо! Ми впораємося. Ніхто не завадить нашому щастю. Приходь краще гуляти з малюком, коли підросте.
Вони обійнялися.
Вагітність проходила добре. Вчасно зявився на світ син. Щастя було безмежне.
Климко, старенький, лишався неймовірно спокійним. Барсік теж не докучав, а теплими днями гуляв у палісаднику, чи ховався у затінку під акацією.
Жили всі разом великою дружньою родиною, і старі сусідки на лавці вже розповідали по всій вулиці, як Оксана стала мамою, бо серце її відкрите для всього живого.
Певно, це доказ що в світі справедливість є: добро повертається сторицею, якщо робиш його щиро, так говорили вони.
Справжня любов та милосердя виявляються у вчинках. Допоки серце відкрите світ завжди відповідає взаємністю.
