Ковальчук Тарас

– Мені не треба паралізована… сказала невістка і просто пішла геть… Та вона навіть

Принеси водички, бо в роті пересохло! Я вже годину кричу, а ти гримиш каструлями, наче спеціально, щоб

БЕЗ ДУШІ Квітослава Василівна поверталася додому повільно, як у в’язких туманах, немов налита павутинами

Про запас, коли почнеться дощ У кухонній шухляді, під упаковкою батарейок і резинками для волосся, лежав

Стала прислугою Коли Дарина вирішила вдруге вийти заміж, її син Артем та невістка Оксана були, мов під

Ніхто їх не виганяв, відповідали і одній, і другій, самі чомусь не захотіли залишитися! Хай приїжджають!

Оце так зустрічі, тату, просто балаган якийсь! І для чого тобі той санаторій, якщо вдома справжній «все

Алло Артеме? Це не Артем. Це Соломія Соломія? А ви хто? Вибачте, а ви ким будете? Я дівчина Артема.

«Все, досить, я йду! Скільки вже можна!» ледь не вдаривши дверима машини, Сергій нервово курив, обличчя

Мамо, я не міг його залишити, ледь чутно прохрипів Микола. Розумієш? Не міг Миколі було чотирнадцять