Ковальчук Тарас

Обставини ми самі створюємо, а не чекаємо, поки вони нам з неба впадуть. Ось ви вигадали “

Дорогий щоденнику, Сьогодні вечір, повний непростих думок. Я, Максим Григорович, знову ловлю себе на

Тату, знайомся, це моя майбутня дружина і твоя невістка, Соломія! світився від щастя Борис. Хто?

Запах свіжозвареної кави з Гімалаївських зерен та солодкий, густий аромат петуній зустріли мене вранці.

Слухай, хочу тобі розповісти одну історію, яка досі не дає мені спокою. У кота в грудях ледь чутно стукало

Сьогодні вечір був надто важким для мене, і я захотіла записати все, що відчуваю. Часто чую за спиною

Треба було попередити, я ж нічого не готувала! Ви уявляєте, скільки це зараз коштує гостей приймати?

14 липня 1993 року Пишу ці рядки на кухні нашої старенької хати у селі під Черкасами. Сонце тьмяно світить

Складні радощі Мені тридцять вісім. За місяць у мене з’явиться донька. Їй чотирнадцять.

Знайдеш свою долю. Не поспішай усьому свій час. У Мирослави була давня традиція, яку зберігала уже багато років.