Ковальчук Тарас

Не можна не любити своїх дітей, думала Марина, крокуючи по засипаній снігом стежці у передмісті Києва.

Він вже підходить до сімдесятиріччя, вирісши трьох дітей. Дружина померла тридцять років тому, а він

Самою холодною зимовою ранковою порою останніх двадцятироків, коли сніг падував густими, безжальними

Ти коли плануєш зїхати, Зорянко? Мама стояла в дверях кухні, спершись на одвірок. У руках чашка з чорним

**День 12, листопад 2026** Стою посеред крижаних вулиць Києва, а місто навколо мене мов незмінна мелодія

Вибух гулкий хлопок темрява темрява Нарешті темрява розсипалась, і прозвучав голос: Вірко Володимирівна

12травня2026р. Дорогий щоденнику, Романе, у нас дочка, 3500грн! радісно вигукнула Ганна у слухавці.

Віктор Ілліч, щойно склавши скромний вечерній улов у плетену корзину і вирушаючи вузенькою стежкою до

Колись давно, коли ще вулиці Києва мерехтіли лампами і здавалися безмежними, я згадую, як спізнювалася.

28 травня 2026р. Щоденник Грунт під могильною площею був просочений смутком і вологістю; кожна крихта