Ковальчук Тарас

Вона сказала «так» Валентина Іванівна стояла біля вікна, спостерігаючи, як сусідка розвішує білизну на

Три дні без дзвінка Ольга Миколаївна вчетверте за ранок підійшла до телефону, підняла слухавку, прислухалася

**Чужий, але найближчий** — Олено Миколаївно, та ви що?! Так не можна! — голос Василя Івановича тремтів

**Кохання крізь ненависть** Соломія Іванівна стояла біля вікна й спостерігала, як її сусідка Оксана Романівна

Колись, у давні часи, жила собі жінка без статусу. Оксана підійшла до дзеркала у передпокої, погладила

— Годі! Досить! — Галина шпурнула ганчірку в мийку так, що бризки розлетілися по всій кухні. — Більше не можу!

“Самотня в натовпі рідних” – Мамо, та годі вже перейматись! – з досадою кинула Мар’яна, навіть

Оксана стояла біля вікна й дивилась, як її донька Соломія завантажує останні коробки в авто.

Любов без права на близькість Олена Миколаївна поправила білий халат і глянула на годинник.

Оксана прокинулась від глухого удару. Знову. Щось впало, розбилося. Годинник показував пів на сьому ранку.