Ковальчук Тарас

Мій чоловік заплакав, коли я сказала, що дитина може бути не його. Я відповіла: “Хоч не твоя”

Був сірий вівторковий ранок, такий, від якого на душі стає важкувато. Я щойно вийшла з напруженої наради

Одного разу в покинутому будинку на околиці села оселилася молода жінка… Село не любило чужих.

Якби знати, що так буде… Автобус підстрибував на вибоїнах. Водій лаявся, об’їжджаючи заповнені водою

**Щоденниковий запис** — Ти чудовисько, мамо! Таким, як ти, не можна мати дітей! Так вигукнула я, коли

Сон був нерівномірним, мов курява на дорозі після дощу. Вадим розчинив вікно й уперся руками в підвіконня.

**Щенок** Тарас із мамою жили удвох. Батько у хлопчика, звісно, був, але він їх не потребував.

**Другий шанс** — Оля, ти йдеш додому? — подруга Марія нетерплячо постукала манікуреними нігтями по столу.

Важка дорога Оксана ніколи не жила сама. Спочатку – з батьками, потім вийшла заміж, а через два роки

Очікувала ти мене? — Від жахливої думки Марію кинуло в жар. — Ні, цього не може бути. Вона обов’язково